У столиці Туреччини, Анкарі, розвивається залізнична інфраструктура: від паровозів до швидкісних потягів.

Розпочніть свою екскурсію від старої частини вокзалу, від будівлі дирекції, збудованої в 1892 році, яка сьогодні є місцем, де розташовані резиденція Ататюрка та залізничний музей. Ця двоповерхова будівля, зведена залізничною компанією "Анадолу", після прибуття Мустафи Кемаля в Анкару 27 грудня 1919 року, використовувалася як штаб-квартира та резиденція; на верхньому поверсі розташовані кімнати, де приймалися важливі рішення, зокрема, щодо Анкарського договору. Будівля була відкрита як музей 24 грудня 1964 року і є першим у своєму роді музеєм, що перебуває під контролем Міністерства культури. На першому поверсі знаходиться залізничний музей, що складається з п'яти розділів: тут представлені документи, що зберігаються з 1856 року, зразки колій, таблички з локомотивів, телеграфні апарати, срібний посуд з вагонів, що використовуються для відпочинку та харчування, позолочений мініатюрний вагон, подарований султану Абдулхаміду II, та велика картина Ібрагіма Чаллі, датована 1920 роком, на якій зображені жінки, що працюють на возах під час національно-визвольної боротьби. На верхньому поверсі відтворено інтер'єр прийомної, робочого кабінету, спальні та кімнати Фікріє-ханим, з використанням предметів меблів того часу. Зовні розташований спеціальний вагон, пофарбований у білий колір, який використовувався під час державних поїздок у період з 1935 по 1938 роки.

Далі перейдіть до будівлі 1937 року. Цей вокзал у стилі ар-деко, проєкт якого розробив Шекіп Акал, був відкритий 30 жовтня 1937 року. Він був спроєктований як єдиний комплекс, що включає годинникову вежу, ресторан, житлові будинки та адміністративні будівлі. Зверніть увагу на висоту та симетрію головного холу, а також на кам'яну обробку фасаду. На платформах досі можна побачити поїзди далекого сполучення, такі як "Східний експрес", "Експрес до озера Ван" та "Синій потяг до Ізміра"; тут також знаходиться станція "Başkentray". Інформацію про дні та години роботи музею можна знайти на веб-сторінці музеїв TCDD; вранці музей зазвичай менш людний.

Джерело: Вікіпедія (Ankara Garı; Atatürk Konutu ve Demiryolları Müzesi); Культурний портал.

Після повороту з площі Гар на вулицю Іподром, перед вами постане велика будівля з довгою кам'яною фасадом – це головний офіс Державних залізниць. Будівництво, розпочате у 1939 році за проєктом висококваліфікованого архітектора Бедрі Учара з Департаменту проєктування Міністерства будівництва, завершилося у 1941 році. Будівля, з бетонним каркасом, облицьованим каменем, з елементами класицизму, є одним з перших прикладів стилю Другого національного архітектурного напрямку. Якщо подивитися на неї поруч з будівлею вокзалу, збудованою в ті ж роки в стилі ар-деко, можна побачити, як відрізняються ці два періоди. Планування передбачало прямокутний внутрішній двір і по два крила з кожного боку, але через нестачу місця та необхідність конференц-залу всі секції були побудовані в чотири поверхи. Перші два крила були завершені в 1958 році, третє – в 1974 році, четверте – в 1979 році, а конференц-зал – в 1986 році.

Це адміністративна будівля, до якої не можна зайти; її місцезнаходження вказано для огляду ззовні. Пройдіться по тротуару, щоб оглянути фасад, зверніть увагу на повторюваність вікон, шви кам'яної обробки та акцент на вході; на відміну від округлих ліній вокзалу, тут все характеризується прямими кутами та стриманістю. Навпроти вулиці, у 1937 році було відкрито Парашутну вежу THK; разом з вокзалом, ці три будівлі представляють різні архітектурні стилі одного й того ж десятиліття в одному місці. Ця будівля є центром Державної адміністрації залізниць і портів, заснованої в 1927 році, а з 1953 року – це TCDD, установа, яка керувала залізничною інфраструктурою, значно розширивши мережу залізниць у перші двадцять років існування Турецької Республіки. Для фотографування найкраще підходить час, коли сонце падає на фасад вранці. Звідси, у напрямку проспекту Челал Баяр, можна дійти пішки за кілька хвилин до вокзалу швидкісних поїздів.

Джерело: Вікіпедія (Головний офіс TCDD; Парашутна вежа в Анкарі).

Масивна будівля зі скла та сталі, розташована поруч з історичним вокзалом, є символом епохи високошвидкісних залізниць в Анкарі. Високошвидкісний вокзал Анкари, побудований за моделлю "збудуй-експлуатуй-передай" у період з 2014 по 2016 роки, був урочисто відкритий 29 жовтня 2016 року. Він має площу 194 460 квадратних метрів, вісім поверхів, шість колій та три острівні платформи, розрахований на обслуговування 50 000 пасажирів на день. Під час будівництва цього комплексу було ліквідовано розташований поруч відкритий музей локомотивів, тобто під платформами знаходився музей попередньої епохи залізниці.

Історія високошвидкісних залізниць в Анкарі почалася з відкриття першої лінії, що з'єднувала Анкару та Ескішехір, 13 березня 2009 року. Потяги серії HT65000, виготовлені в Іспанії, працювали зі швидкістю 250 кілометрів на годину. Рух по лінії Анкара-Конья розпочався у серпні 2011 року, а 25 липня 2014 року лінія була продовжена до Пендіка, а 12 березня 2019 року – до Халкалі. Лінія Анкара-Сівас була відкрита 26 квітня 2023 року. Сьогодні поїздка з Анкари до Стамбула займає близько п'яти годин, а в парку також є потяги серії HT80000, які розвивають швидкість до 300 кілометрів на годину.

Підніміться на пасажирський поверх, щоб оглянути каси, зони очікування та торгові площі. На інформаційній панелі ви побачите розклад поїздів до Стамбула, Коньї, Карамана та Сіваса. Щоб ближче розглянути потяги, можна спостерігати за ними з верхнього поверху, з вікон, що виходять на вокзал, оскільки платформи розташовані за системою контролю квитків. Існує пішохідне сполучення між старим і новим вокзалами, тому пасажири, які прибувають на Başkentray, можуть за кілька хвилин перейти на високошвидкісний поїзд. Розклад руху та інформація про квитки доступні на сайті TCDD Taşımacılık. Відтуди до CerModern можна дійти пішки за десять хвилин, повернувши з проспекту Челал Баяр на вулицю Алтинсой.

Джерело: Вікіпедія (Високошвидкісний вокзал Анкари; високошвидкісна залізниця Анкара-Стамбул); Wikipedia (High-speed rail in Turkey).

Одразу після націоналізації залізниці, у 1926-1927 роках, позаду вокзалу були побудовані цехи для обслуговування локомотивів та вагонів. Державна залізниця використовувала ці цехи з періодичним ремонтом до 1995 року, після чого будівлі були покинуті. Проєкт Семри та Озджана Уйгура передбачав не знесення існуючої будівлі цеху, а її реставрацію, а також створення прозорої, вигнутої стіни навколо неї. Нова стіна з'єднується зі старими цехами, утворюючи внутрішній простір, призначений для різноманітних цілей. Реставрація, розпочата у 2008 році, завершилася у квітні 2010 року, і на площі 9380 квадратних метрів відкрився мистецький центр під назвою CerModern.

Тут зберігається залізнична спадщина, яка є основою для виставок. У виставкових залах можна побачити цегляні стіни цехів, високі сталеві конструкції даху та великі дверні прорізи; художні роботи розміщуються у просторі, що відповідає цим масштабам. Внутрішній дворик обладнаний для проведення заходів на відкритому повітрі та для відпочинку; тут можна зробити перерву на обід або скористатися кафе центру. Оскільки програма постійно змінюється, перевіряйте інформацію про поточну виставку та умови входу на сайті cermodern.org; деякі виставки платні, а внутрішній дворик та вестибюль – безкоштовні.

Адреса: Altınsoy Caddesi No:3, Sıhhiye. Якщо ви їдете від вокзалу, то вулиця, що відходить від бульвару, приведе вас безпосередньо до входу. На великій площі перед будівлею, зверніть увагу на будівлі, розташовані вздовж залізничної колії: будівля управління 1892 року, вокзал 1937 року, головний офіс 1941 року, вокзал швидкісних поїздів 2016 року та цех 1926 року – всі вони розташовані на відстані одного кілометра. Звідси можна дістатися до станції Kızılay для метро M2, скориставшись Ankaray або пройшовши пішки через район Sıhhiye.

Джерело: Вікіпедія (CerModern); Архів (проєкт Cer Modern).

Щоб побачити паровози в Анкарі, сьогодні варто відвідати Музей науки та технологій ODTÜ. Відкритий музей паровозів TCDD, розташований біля вокзалу та вздовж проспекту Челал Баяр, був закритий наприкінці 2013 року через будівництво високошвидкісної залізниці та метро "Başkentray". Десяток паровозів (виробництва німецьких, американських, шведських та британських компаній, таких як Henschel, Baldwin, NOHAB, Vulcan Foundry, виготовлених у період з 1912 по 1948 рік) та вагон для пасажирів 1909 року були перевезені на територію TCDD у районі Бехічбей. Частина з них була переміщена до відкритої експозиції Музею науки та технологій ODTÜ. Оскільки територія в Бехічбеї закрита для відвідувань, цей парк є публічною зупинкою на маршруті, де можна побачити паровози.

Музей був заснований у 2003 році, а будівництво завершилося в період з 2001 по 2005 рік. Він складається з чотирьох секцій: у Великому силосi знаходиться експозиція історії науки та технологій, у ангарі – експозиція історії транспорту, у центрі практичної науки під назвою "UFO" – понад п'ятдесят інтерактивних експериментів, а також відкрита експозиція. На відкритому повітрі, крім паровозів, також знаходяться літаки C-47 та F-104, а також окремі секції з колекцією класичних автомобілів та обсерваторією. Підійдіть до паровозів, щоб оглянути діаметр коліс, розміри парового котла та таблички виробників; для сімей з дітьми експерименти в "UFO" стануть чудовою перервою.

Вийдіть на станції метро M2 "ODTÜ" і увійдіть на територію університету через вхід "Metro A2"; для відвідувачів входи A1, A4, A7 та "Metro A2" (потрібна реєстрація), не забудьте взяти з собою документ, що посвідчує особу. Музей працює у будні дні; для інформації про графік роботи у вихідні дні та можливу плату відвідайте сайт tbm.metu.edu.tr. Щоб не пропустити цю зупинку, сплануйте свій маршрут на будній день.

Джерело: Вікіпедія (Музей науки та технологій ODTÜ; Відкритий музей паровозів TCDD); ODTÜ TBM; Внутрішні служби ODTÜ.

Останньою точкою маршруту є перша сліда залізничної політики Республіки в Анкарі. Держава 24 травня 1924 року створила управління залізниці "Анадолу-Багдад" і почала прокладати власну лінію: ділянка Анкара-Ягшихан була відкрита 17 квітня 1925 року, Йеркьой – 20 листопада 1925 року, а Кайсері – 29 травня 1927 року під час церемонії, в якій взяв участь прем'єр-міністр Ісмет Іненю; лінія досягла Сіваса 30 серпня 1930 року, а Карса – 20 жовтня 1939 року. Вокзал Каяш, розташований на східній околиці міста, є однією з перших станцій цієї лінії, і будівля відображає турецький неокласицизм епохи Першого національного мистецтва; якщо придивитися до розташування вікон і до карнизу, можна побачити її спорідненість з будівлями Анкари того ж періоду.

Сьогодні вокзал Каяш є кінцевою станцією приміської залізниці Başkentray. Приміська лінія Сінджан-Каяш, яка працювала з 1972 року, була закрита 11 липня 2016 року для переведення на стандарт метро, а 12 квітня 2018 року була знову відкрита як лінія метро, що складається з 37,5 кілометрів і 24 станцій; на станції Каяш є три платформи та сім колій, дві з яких призначені для стоянки приміських поїздів. Тут зупиняються поїзди "Східний експрес", "Експрес озера Ван" і швидкісний поїзд Анкара-Сівас; у вечірній час можна спостерігати проходження далекого поїзда з краю платформи.

До цього місця можна дістатися з ОDTÜ на лінії M2 до Кізілай, на лінії Ankaray до Куртлуш, а потім перейти на Başkentray, або безпосередньо з головного вокзалу; поїздка з Сінджана до Каяша займає 49 хвилин. Для повернення можна скористатися тим же поїздом і вийти на головному вокзалі, що завершує маршрут там, де він почався. У приміщення вокзалу не можна зайти, але платформа та площа є відкритими; звідси відправляються автобуси ліній EGO, які прямують у напрямку Мамак і Кізілай.

Джерело: Wikipedia (Kayaş railway station; Ankara–Kars railway); Vikipedi (Başkentray; Türkiye Cumhuriyeti Devlet Demiryolları).