Залишки візантійської епохи в Стамбулі.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Місто має тисячолітній візантійський шар, який сьогодні представлений мечетями, музеями та цистернами. Цей маршрут охоплює цей шар не хронологічно, а географічно, починаючи від Султанахмеда і рухаючись на захід у напрямку до стін. Маршрут включає шість пунктів, і для пересування між ними знадобиться транспорт, оскільки більшість з них знаходяться не в пішій доступності.
Тривалість: цілий день. Найкращий час для відвідування: квітень-червень та вересень-жовтень; влітку вдень у Султанахметі дуже багато людей. Транспорт: лінія трамваю T1 проходить через Султанахмет-Еміненю; для відвідування районів Зейрек і Каріє потрібен таксі або автобус.
Зупинки маршруту
Історична велична спадщина: Чарівна атмосфера Собору Святого Софії
Почніть свою екскурсію тут, вранці, коли ще світло і не так багато людей. Увійдіть і одразу зверніть погляд вгору, щоб побачити пандуси, на яких розташований купол, і світло, що проникає через сорок вікон. На підлозі знаходиться омфаліон, де відбувалися імперські церемонії, а на бічних стінах – колони, які не мають однакових капітелі. Вихід на верхню галерею може бути закритий для відвідувачів, тому можуть виникнути проблеми з доступом. Оскільки це мечеть, під час молитов відвідування припиняється, і потрібно знімати взуття. Для жінок потрібен головний убір.
Айя-Софія - це унікальний шедевр, що підноситься в серці Стамбула і свідчить як про візантійську, так і про османську епохи. Цю величну споруду, збудовану в 537 році візантійським імператором Юстиніаном I як церкву, захоплює архітектура та мистецтво протягом століть. У 1453 році, після завоювання Стамбула султаном Мехмедом II, Айя-Софія була перетворена на мечеть і з роками збагачувалася різними доповненнями завдяки особливій увазі османських султанів. Її величезний купол, прикрашений тонкою роботою мозаїки, величезні мармурові колони та містична атмосфера роблять Айя-Софію захоплюючим місцем, яке протягом історії стало домом для різних вірувань і точкою зустрічі культур і цивілізацій. Сьогодні ця велична споруда відкрита для поклоніння як мечеть, але також приймає відвідувачів як витвір мистецтва та історії, продовжуючи залишатися одним з найважливіших символів Стамбула. Відкриваючи Айя-Софію, можна відчути сліди минулого, уявити історичні спогади, що лунають між кам'яними стінами, і свідчити про спільну спадщину людства.
Айя-Іріні.
Ця церква розташована на першому подвір'ї палацу Топкапи, зліва від головного входу. Це найстаріша збережена церковна споруда в місті, її внутрішній простір навмисно залишено незавершеним; замість декоративних елементів ви бачите лише конструкцію. В апсиді збереглася проста мозаїка у вигляді хреста, що датується періодом іконоборства. Через чудову акустику, церква використовується як концертна зала, тому в деякі дні вона може бути закрита для репетицій. Для відвідування цієї церкви потрібен окремий квиток; якщо ви плануєте відвідати лише її, вам не потрібно стояти в черзі до палацу.
Гарна атмосфера та історична глибина Базиліки Сарнацької чарівний світ
Вхід розташований навпроти собору Святої Софії, і спускаючись вниз, ви відчуєте, що всередині прохолодно та волого, навіть влітку, тому для фотографування може знадобитися високий ISO. Більшість із трьохсот шістдесяти шести колон були перенесені з інших споруд, тому жодна з них не є точною копією іншої. Дві голови Медузи, розташовані в північно-західному кутку, одна лежить на боці, інша – догори дном; причина такого розташування невідома, але найбільш логічне пояснення – це вирівнювання висоти колон. Пішохідна платформа має односторонній рух, тому повертатися назад досить складно; рухайтеся неквапливо.
Єребатан Сарнıcı, Стамбула однією з найвражаючих історичних споруд, що є унікальним водосховищем, яке дійшло до нас з візантійської епохи. Цю величну будівлю, збудовану в 6 столітті за наказом візантійського імператора Юстиніана I, було зведено з метою забезпечення водопостачання міста, і з часом вона перетворилася на справжню легенду завдяки своїй містичній атмосфері. Величезні кам'яні колони, відбитки під м'яким світлом та таємнича атмосфера під землею створюють захоплюючий досвід, а водосховище протягом історії служило різним цивілізаціям. Особливо колони з головами Медузи, які стоять догори дриґом, є одними з найважливіших елементів, що привертають увагу відвідувачів завдяки своїм міфологічним легендам і таємницям.
Сьогодні Єребатан Сарнıcı, відкритий для відвідувачів як музей, чекає на те, щоб бути відкритим, як захований скарб у серці Стамбула. Коли ви ступите всередину водосховища, ви зможете здійснити подорож у глибини історії в атмосфері містичного і заспокійливого мовчання, почути унікальну мелодію крапель води, що відлунюють між кам'яними колонами. Єребатан Сарнıcı, як один з найвражаючих прикладів історичної та культурної спадщини Стамбула, продовжує дарувати відвідувачам незабутню атмосферу.
Музей мозаїк Великого палацу.
Увійдіть всередину ринку Араста, але будьте уважні, оскільки вивіска невелика і її легко не помітити. Те, що ви бачите на підлозі, – це фрагмент мозаїки, яка колись прикрашала двір Великого палацу Візантії; він не був перенесений до музею, а збережений на місці. На зображеннях немає релігійних сцен, а зображені повсякденні та сільські мотиви: пастух, що доїть козу, змія, що бореться з орлом, дитячі ігри. Уважно роздивіться вирази облич і рухи тварин, а також зверніть увагу на напрямок фрагментів каменю, який передає рух.
Мечеть Зейрек (Пантократор).
Виїжджайте з району Султанахмет на автомобілі в напрямку району Фатіх. Це комплекс будівель, що утворився в результаті об'єднання трьох споруд, розташованих поруч одна з одною. Зовні можна помітити місця об'єднання за структурою цегли. Комплекс протягом багатьох років перебував на реставрації, тому доступ до внутрішніх приміщень може змінюватися, тому краще відвідати його без попереднього плану. Оточуючі дерев'яні будинки та вулиці з пагорбами не менш цікаві, ніж сам комплекс. З тераси кафе, що виходить на Золотий Ріг, відкривається чудовий вид.
Церква Каріє (Хора).
Найбільш вражаюча частина маршруту та та, яку варто залишити на кінець, щоб не втомитися. Важливі не стільки основні приміщення, скільки мозаїки та фрески в бічних коридорах. У головному залі сцени з життя Марії та Ісуса представлені послідовно, тобто ви стежите за певною історією. Сцена воскресіння в бічній каплиці вважається вершиною пізнього візантійського мистецтва завдяки динаміці рухів фігур і композиції. Щоб не відчувати болю в шиї, старий трюк – брати з собою невелике дзеркало.
