Долина Кірмір, що з'єднує міста Гюдюль та Бейпазари.

Ви проїдете 90 кілометрів від Анкари через Аяш, і потрапите в невелике містечко, розташоване на північ від Кірмір. Історія Гюдюль сягає 3000 року до нашої ери; печери в долині Кірмір свідчать про присутність хеттів, а сучасне містечко, як вважається, було засноване сельджуцьким еміром Гюдюль Беєм після 1071 року. У 2016 році, після завершення процесу, воно стало 18-м містом у Туреччині, що отримало статус "спокійного міста" (Cittaslow), і першим таким містом в Анкарі. Ви відчуєте це у самому центрі: ремесла, такі як виробництво солодкої кукурудзи та ножове ремесло, досі процвітають, а старі будинки Гюдюль, розташовані в історичній зоні, оточують ринок.

Залиште машину в центрі і прогуляйтеся ринком та вулицями, де розташовані старі будинки, протягом години. Це ідеальне місце для сніданку та перекусу на день, оскільки далі по дорозі магазинів стає менше. "Капама", "тіріт" та "хьошмерім" – це відомі місцеві страви, які ви можете спробувати, а також подумати про вечерю по дорозі назад. У червні тут проводиться Фестиваль черешні, а в липні – Фестиваль "капама"; у ці вихідні дні в місті багато людей, тому приїжджайте раніше.

Містечко розташоване на висоті 720 метрів над рівнем моря, клімат тут помірно континентальний: зими суворі, а літо тепле і сухе. Окрім річки Кірмір, через містечко протікають ще дві річки, Суварі та Ільхан. Згідно зі сторінкою адміністрації, в дельті, утвореній річкою, можна побачити птахів, таких як "ангут", "сакарджа" та "баликчыл". Від цього місця до Бейпазарі 33 кілометри, а до Аяша – 32 кілометри. Виїжджаючи з містечка, ви побачите, що дорога повертає на північ у напрямку до печер Іненю та села Йешілєз; ваші наступні зупинки знаходяться саме на цій дорозі.

Джерело: Управління культури та туризму провінції Анкара; Cittaslow Turkey; Муніципалітет Гюдюль; Адміністрація Гюдюль.

На дорозі, що веде з Гюдюль у напрямку Йешілєз, відхиліться від дороги одразу за межами містечка, у місцевість Кірмір, що знаходиться біля річки. Навпроти річки піднімається схил, утворений вулканічною туфом, а всередині цього схилу висічені печери: кімнати, розташовані одна над одною, з'єднані сходами, висіченими у скелі, а на входах видніються хрести. Згідно з джерелами, у візантійський період це було поселення, а велика печера в центрі, ймовірно, була місцем поклоніння громади. Деякі джерела також згадують, що печери використовувалися ще в період Хеттів, а, за даними адміністрації Гюдюль, в цьому районі існує безперервна історія поселень, що сягає 2000 року до нашої ери. Через те, що річка протягом століть руйнувала підґрунтя, нижні поверхи відкриті, а сходи верхніх поверхів здаються завислими в повітрі. Міністерство культури та туризму також відносить ці печери до історичних печер Анкари, підкреслюючи їхню схожість з печерами Ургюп-Гереме.

Ця територія є зоною археологічної та природної цінності першого ступеня. Згідно з інформацією від місцевої адміністрації, в околицях ростуть ендемічні рослини, а також зустрічаються види, що занесені до Червоного списку МСОП. У 2020 році президентським указом 3,82 гектари цієї території були оголошені зоною особливого природоохоронного значення. Через м'якість скелі, висікання печер було відносно простим, але з тієї ж причини вони є крихкими; не торкайтеся стін і не копайте. Сходи, що ведуть на верхні поверхи, круті та зношені, а поручні відсутні. Сім'ям з дітьми краще обмежитися нижніми поверхами; якщо ви плануєте піднятися вище, переконайтеся, що підошва вашого взуття не слизька.

Біля річки є зона для пікніків; у вихідні дні вона заповнена людьми, які приїжджають з Анкари, а в будні дні вранці тут тихо. Достатньо однієї години; справжня природа чекає на вас на наступній зупинці, за 23 кілометри вгору по дорозі.

Джерела: Адміністрація Гюдюль, муніципалітет Гюдюль, Міністерство культури та туризму, культурний інвентар.

Ви піднімаєтесь від Іненю, проїжджаючи через села Єшілєз та Соргун; відстань від центру Гюдюль до водосховища становить 23 км. Дорога веде в підніжжя гірського хребта Болу, де степ поступається місцем лісам з чорних сосен. Природний парк Соргун займає площу близько 54 гектари; з півночі та сходу його оточує вода, з півдня – ліс з чорних сосен, а з заходу – широкі луки. Парк управляється муніципалітетом Анкари; на вході є пункт контролю, туалет та сільський ресторан. Дозволені види діяльності: пікніки, кемпінг (у наметах та автодомах), проживання в котеджах, огляд краєвидів, піші та бігові прогулянки, спостереження за рослинами та птахами.

Це місце для найдовшої зупинки; виділіть тут щонайменше дві години. Можна прогулятися навколо водосховища; лісові стежки ведуть до альпійських луків. Ранок і вечір – найкращий час для спостереження за птахами, а вдень – для відпочинку в тіні сосен. У літні місяці та під час канікул у вихідні дні тут багато людей; якщо ви хочете тиші, приїжджайте в будні дні. Згідно з інформацією від місцевого управління, парк відкритий для відвідувачів протягом усього року, але найбільший наплив відвідувачів спостерігається з червня по вересень; взимку враховуйте суворий континентальний клімат та сніг.

Існує ще один шлях сюди: від 60-го кілометра шосе Анкара-Стамбул, повертайте в напрямку Гюдюль, проїжджаючи через села Челтікчі, Курумчу, Гюкюк та Кіник. Оскільки наш маршрут починається від Гюдюль, у зворотньому напрямку ми також повернемося тим же шляхом і вирушимо до Бейпазарі. Для тих, хто хоче зупинитися в наметі або автодомі, парк пропонує цю можливість, як один із дозволених видів діяльності; ті, хто приїжджає на день, якщо виїдуть о другій годині дня, зможуть дістатися до Бейпазарі до настання темряви.

Джерело: 9-те регіональне управління Міністерства сільського господарства та лісового господарства; Районна адміністрація Гюдюль.

Від міста Гюділь до міста Бейпазари – 33 км. Перед тим, як заїхати в місто, поверніть у напрямку міста Карашар; центр знаходиться за 3 км на північ, на ділянці під назвою Рюстемпаша, де дорога входить у долину Індзю. Річка Індзю протікає тут, прорізаючи вузьку та глибоку ущелину, подолавши скелясту перешкоду. Обидва схили долини, що досягають висоти близько 700 метрів, утворюють круті скелясті стіни. Зверніть увагу на західний схил: ви побачите численні ніші, розташовані одна над одною, нагадуючи багатоповерхову будівлю. За даними адміністрації міста Бейпазари, це печери, вириті в давні часи як житлові приміщення; вважається, що деякі з ніш у підніжжі схилів є похоронними пам'ятниками та місцями проведення ритуалів раннього візантійського періоду. Оскільки більшість з них розташовані високо, підйом до них складний і не обов'язковий; достатньо оглянути їх з дна долини. Скельні поховання та висічені споруди є археологічним об'єктом, а виноградники та сади внизу – природним заповідником.

Долина є важлиною зоною гніздування птахів у районі Бейпазари. Зафіксовано гніздування понад 50 видів; великі птахи, такі як чорні лелеки та грифы, гніздяться на скелях, а скельні голуби та горлиці – нижче. Найкращий час для спостережень – весна та рання літо; візьміть із собою бінокль. У садах, алеях з верб та виноградниках є місця для пікніків; у вихідні дні сюди приїжджають сім'ї.

Прогуляйтеся дном долини протягом години і поверніться; дорога поступово піднімається до сіл, але вам не потрібно заїжджати так далеко. Повернення з дороги, що веде до Карашар, до центру займає п'ять хвилин; припаркуйте автомобіль поблизу ринку, а решту огляньте пішки.

Джерело: Адміністрація міста Бейпазари; Муніципалітет міста Бейпазари; Вікіпедія.

Маршрут завершується на історичному ринку Бейпазари. Місто, яке в давнину називалося Лаганія, отримало назву Анастасіополь після візиту візантійського імператора Анастасія; в період Сельджуків воно було важливим торговим центром на шляху між Стамбулом і Багдадом. За даними муніципалітету, навколо ринку розташовано близько 3500 будинків османського періоду, віком близько двох століть, з одним або двома поверхами, а історична міська структура була включена до попереднього списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2020 році. Вулиця Алаеддін, площа Імарет і магазини народних ремесел є основою ринку; тут досі займаються срібним різьбленням (телькарі) та мідною справою.

Після прогулянки долиною протягом дня, вам буде достатньо дев'яносто хвилин, щоб повечеряти тут і оглянути околиці. Вулиці ринку вузькі і призначені для пішоходів, тому краще залишити машину зовні. Якщо ви хочете оглянути інтер'єри будинків, є будівлі, відкриті муніципалітетом як музеї; перевірте дні закриття на сайті муніципалітету. Вікна, двері та балкони будинків розташовані таким чином, щоб не заважати світлу сусідніх будівель; зверніть на це увагу, прогулюючись вулицями, адже саме в цьому порядку полягає особливість ринку. Якщо ви хочете побачити будинки зверху, відвідайте пагорб Хıdırлык, який муніципалітет облаштував як оглядовий майданчик; до нього можна дійти пішки від ринку за 15 хвилин. Це найвища точка району, і найкращий час для відвідування – на заході сонця.

Наша стаття про Бейпазари, де детально розповідається про місто, його будинки, срібло та пахлаву, також опублікована; тут ми не будемо повторювати те саме. Цей маршрут завершується на ринку, який є останньою точкою дня між двома містечками Кірмір. Відстань до Анкари – 98 км; не повертайте через Гюдюль, дорога через Аяш коротша.

Джерело: Муніципалітет Бейпазари; Вікіпедія.