Маршрут історією та смаками в Ізмірі.

Перед тим, як відвідати Ефес і Бергаму, виділіть годину, щоб завітати сюди; тут представлені статуї, які ви побачите в цих місцях. У музеї, розташованому над парком Бахрі Баба, є скульптури, кераміка та вироби зі скла, привезені з Бахрі Баба, Ефеса, Бергами та Теоса. Найбільш популярні статуї Посейдона та Деметри, а також римські бронзові вироби. Карта музею (Müzekart) діє тут.

У самому центрі міста, серед житлових будинків, розташована римська агора; саме тут найкраще відчувається багатошаровість Ізміра. Найбільш вражаючі частини – це склепінчасті підземні галереї базиліки та західний портик з коринфськими колонами. Пройдіть п'ять хвилин від району Кемальті, виділіть годину; квиток "Müzekart" дійсний.

Якщо ви хочете побачити Ізмір одним поглядом, підніміться на пагорб Пагос. З верхівки елліністичних стін відкривається вид на затоку, район Каршіяка та порт, які ніби знаходяться у вас під ногами. Стіни частково збереглися, всередині розташовані чайні. 45 хвилин буде достатньо, але якщо ви тут подивитеся на захід сонця, коли вогні міста один за одним починають загорятися, вам буде важко піти.

Барбарос – це сільська місцевість, що належить до району Урла. До 2014 року вона мала статус села, а сьогодні управляється як район. Розташована на захід від центру Урла, серед пагорбів, що тягнуться до півострова Чешме. За останні десять років, завдяки своїм кам'яним будинкам, садам та яскравим фігурам, встановленим на вулицях, Барбарос став одним з найпопулярніших сіл в Ізмірі. У 2025 році він потрапив до списку "Найкращі туристичні села" Всесвітньої туристичної організації ООН, що привернуло увагу до нього за межами Туреччини. Історію села можна простежити за допомогою адміністративних записів на Вікіпедії. Його стара назва – Сірадам, але в османському списку сіл за 1928 рік він згадується як Барбарос і був селом, що належало до району Барбарос, що входив до складу округу Чешме. Центром цього району був не Барбарос, а Узункую. У переписі 1940 року населення села становило 507 осіб. У переписі 1955 року район був приєднаний до округу Урла, а населення села було зафіксовано як 504 особи. Голова села, Барбарос Ерсан, у коментарі для DHA заявив, що поселення існує вже близько 700 років. Барбарос не вперше стикається з туризмом. За словами голови, з другої половини 1970-х років туристична компанія почала організовувати "турецькі вечори" в селі, залучаючи перших іноземних туристів. Щотижня група фольклорних артистів з Університету Докуз Ейлюл виступала, а місцеві жінки продавали вироби ручної роботи на придорожніх кіосках. За словами голови, ця практика тривала до 1998 року, поки не припинилася через поширення системи "все включено" в готелях. Відродження села стало можливим завдяки фестивалю Oyuk, який розпочався у 2016 році. "Oyuk" – це назва, яку в регіоні дають фігурам, встановленим у садах. Метою фестивалю, за словами голови, було відродження сільського господарства, просування села, забезпечення доходу для місцевих жителів та запобігання відтоку населення. У перший рік фестивалю були організовані майстер-класи, і було створено близько 400 "oyuk". Голова зазначив, що на той час населення села становило 416 осіб, тобто було створено стільки ж фігур, скільки і жителів. На перший фестиваль прийшло близько 6 тисяч людей. Кожен встановлював "oyuk" біля свого будинку, вікна або на вулиці, і ці фігури стали символом села. Фестиваль організовується спільно, за участю всіх жителів, а "oyuk" оновлюються щороку, оскільки під впливом погодних умов вони з часом руйнуються. Тому, незалежно Під час прогулянки селом перше, на що варто звернути увагу, – це врізки в тротуарах і фасади кам'яних будинків. У цьому районі є майстерні народних ремесел, де переважно працюють жінки. Одна з власниць майстерні, у розмові з DHA, розповіла, що такі заходи, як відкритий кінотеатр, жіночий хор і майстерня ритміки, організовуються спільними зусиллями. GoTürkiye зазначає, що село відоме своїми місцевими продуктами та виробами ручної роботи, а на дверях деяких будинків можна побачити напис "Çat Kapı", що означає "відчинені двері", і в таких будинках можна скуштувати місцеві страви, приготовані з оливкової олії, овочів та трав. Територію навколо пам'ятника на площі можна використовувати як відправну точку для прогулянки. Тим, хто не любить натовпи, найкращий час для відвідування – весна та осінь, коли не проводяться фестивалі. За словами власниці майстерні, саме в ці пори року село приймає найбільшу кількість відвідувачів, а в дні фестивалів вулиці стають дуже людними. Це місце для життя, тому, будь ласка, не заходите без дозволу на подвір'я будинків і в сади, і будьте уважні до приватності місцевих жителів, коли робите фотографії. До села Барбарос можна дістатися з центру Урла на короткій автомобільній дорозі, і, як зазначено на сайті GoTürkiye, воно розташоване неподалік від Урла. Ті, хто хоче дістатися сюди громадським транспортом з центру Ізміра, можуть спочатку сісти на автобуси ESHOT до Урла, а потім пересісти на місцеві маршрути, що прямують до села. Актуальну інформацію про маршрути можна знайти на сайті ESHOT. Відвідати село Барбарос, а також прибережні зони Урла та стародавнє місто Клазомени, протягом одного дня – це чудовий спосіб познайомитися з історією півострова та сільським життям.

Одне з дванадцяти міст Іонійського союзу; найцікавішою частиною є відтворена версія оливкової фабрики, що датується 6-м століттям до нашої ери. Тут можна побачити кам'яний прес і відстійники, і зрозуміти, як давно існує виробництво оливкової олії. У цьому місті народився філософ Анаксагор. Відстань пішки до порту Урла становить сорок п'ять хвилин.

Цей невеликий рибальський порт, розташований за чотири кілометри на північ від центру Урла, є улюбленим місцем для вечері серед жителів Ізміра. Дорога, що веде до острова Карантіна, встелена численними рибними ресторанами, де подають традиційні страви з трав Егейського регіону. Прогуляйтеся по набережній під час заходу сонця, а потім сядьте за стіл і насолоджуйтеся вечерею, не пропустіть жодної страви.