
Один день у Байбурті: від ринку до долини Чорух.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Байбурт – це місто, розташоване на важливій торговій дорозі, що з'єднує Чорне море з затокою Басра. Протягом століть тут зупинялися каравани, армії та торговці. Цей маршрут дозволить вам ознайомитися з пам'ятками, що залишилися від цієї епохи, починаючи з ринку і закінчуючи музеєм, розташованим у селі Байрактар, звідки відкривається вид на долину Чурух.
Перша зупинка – мечеть Улу. За даними Культурного порталу та Інвентаризації культури Східного Чорноморського регіону, ця споруда була спочатку побудована в період Сельджуків як караван-сарай, а згодом перетворена на мечеть. Таким чином, маршрут починається з кам'яної будівлі, яка колись служила мандрівникам.
Друга зупинка – годинникова вежа, зведена на початку епохи Турецької Республіки, що свідчить про те, що вона й досі є центром міста.
Третя зупинка – фортеця Байбурт. Розташована на скелястій вершині на північ від міста, фортеця є свідком довгої історії, що охоплює період від династії Багратів до Османської імперії. Двадцять арабських написів на стінах фортеця свідчать про те, що вона неодноразово відновлювалася протягом періоду турецького панування. Фортеця також відома під назвою "Чінімачін" через наявність керамічного оздоблення епохи Сельджуків; під час реставрації, розпочатої в 2017 році, керамічні елементи були відтворені у відповідності до оригіналів. Фортеця також пов'язана з легендами про Бамсі-Бейрека з "Книги Деде Коркут".
Маршрут продуманий таким чином: він починається з горизонтальної структури ринку, потім ви потрапляєте на площу біля вежі, звідки відкривається вид на центр міста, а потім піднімаєтесь на вершину, звідки відкривається вид на місто. Перші три зупинки – це пішохідна екскурсія центром міста, і для неї не потрібен транспорт.
Остання зупинка – музей Баксі. Музей розташований у селі Байрактар, на пагорбі з видом на долину Чурух, і поєднує сучасне мистецтво з традиційними ремеслами. До нього можна дістатися лише на транспорті.
Практичні поради:
* Уточнюйте умови відвідування фортеці в управлінні культури та туризму провінції.
* Дізнавайтеся про години роботи та вартість відвідування музею на офіційному сайті музею.
* Під час відвідування мечеті дотримуйтеся правил релігійного вшанування, будьте тихими та одягайтеся належним чином.
* На вершині, де розташована фортеця, може бути вітряно та відкрито, тому зручне взуття з неслизькою підошвою та легка вітрозахисна Джерела:
- Культурний портал, Велика мечеть Байбурт, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/bayburt/gezilecekyer/bayburt-ulu-camii
- Культурний портал, Годинникова вежа Байбурт, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/bayburt/gezilecekyer/saat-kulesi745121
- Культурний портал, Фортеця Байбурт, https://www.kulturportali.gov.tr/turkiye/bayburt/gezilecekyer/bayburt-kalesi
- Управління культури та туризму провінції Байбурт, Фортеця Байбурт знову отримає свої традиційні вітражі, https://bayburt.ktb.gov.tr/TR-273123/bayburt-kalesi-cinilerine-kavusuyor.html
- Інвентаризація культурної спадщини Східного Чорноморського регіону, Велика мечеть, https://karadeniz.gov.tr/ulu-camii/
- Інвентаризація культурної спадщини Східного Чорноморського регіону, Годинникова вежа, https://karadeniz.gov.tr/saat-kulesi/
- Інвентаризація культурної спадщини Східного Чорноморського регіону, Музей Баксі, https://karadeniz.gov.tr/baksi-muzesi/
- Адміністрація провінції Байбурт, Музей Баксі, https://www.bayburt.gov.tr/baksi-muzesi
Зупинки маршруту

Мечеть Улу в Байбурте.
Почніть свою екскурсію з мечеті Улу, розташованої в центрі міста. Ця будівля знаходиться в районі Джамікебір, на вулиці Захіре Хал. Згідно з "Культурним порталом" та "Інвентаризацією культурної спадщини Східного Чорноморського регіону", будівля була спочатку побудована в період Сельджуків як караван-сарай, а згодом перетворена на мечеть. Тому, щоб краще зрозуміти її, варто розглядати її не лише як мечеть, а як велику кам'яну споруду, яка колись служила місту. Зовні будівля має прямокутну форму та стіни, збудовані з обробленого каменю. Згідно з даними інвентаризації, будівля була зведена з використанням кладкової технології. Спочатку зверніть увагу на мінарет, розташований у північно-східному куті. Мінарет виконаний у класичному сельджукському стилі з цегли та має один балкон. Декоративні елементи з глазурованої кераміки, які колись прикрашали ніші в восьмигранній вежі, сьогодні значною мірою зруйновані. Однак, рослинні мотиви, зображені на кераміці, що прикрашає карниз під балконом, все ще можна побачити. Ранкове або післяобіднє сонячне світло робить кольори цегли та кераміки більш виразними. Під час фотографування на вузьких вулицях будьте уважні до руху транспорту. Прибудована до східної сторони мечеті місце для молитовників була додана пізніше і нещодавно засклена. Тут знаходиться ніша з високим загостреним арком, в якій розташовані два входи та напис. Дата, зазначена в написі, ймовірно, відноситься до ремонту будівлі, а не до дати її первісного будівництва. Будівля була кілька разів відновлювана і, за даними, датується періодом правління Гіяседіна Месуда II (1282-1298). Згідно з документами адміністрації, у другій половині 20-го століття будівля була відновлена, дотримуючись оригінального плану. Мінарет, два входи та частина мукарнасних елементів, що прикрашають стіни перед міхрабом, є оригінальними частинами. Тому, намагаючись розрізнити оригінальні та пізніші елементи, ви отримаєте найбільше задоволення від спостереження. Під час відвідування дотримуйтесь правил пристойності: поважайте час молитви, будьте тихими та одягайтеся так, щоб прикривати плечі та коліна. Не фотографуйте людей всередині без дозволу. Вхід до головної зали здійснюється через два прості дерев'яні двері, розташовані на східній стороні та обрамлені кам'яними колонами. Інтер'єр складається з трьох частин, розділених товстими кам'яними колонами. Корони колон з'єднані півкруглими арками. Над центральною частиною розташований купол, що спирається на вось

Баютська вежа з годинником.
Годинникова вежа розташована в районі Шейххаран, на вулиці Унутмаз, в центрі міста. У каталозі культурної спадщини Східного Чорноморського регіону зазначено, що вежа й досі є однією з головних визначних пам'яток міста Байбурт. Підійдіть до площі, щоб оцінити загальні пропорції вежі. Вежа збудована з обробленого каменю, з використанням кладкової технології. Вона піднімається на круглому постаменті. У описі зазначено, що між постаментом і корпусом вежі є виступ. У верхній частині корпусу розташований балкон, над яким знаходиться циферблат. Циферблат має чотири аркові прорізи та чотири годинники. Оскільки годинники розташовані з усіх боків, вежу можна побачити з будь-якої вулиці, що виходить на площу. Це також може бути корисним для орієнтування в місті. Висота вежі від землі становить 21 метр. Будівництво розпочалося 30 жовтня 1923 року, а завершилося 29 жовтня 1924 року. На порталі культури зазначено, що годинники були запущені 29 жовтня 1924 року. Також вказано, що вежа була побудована натхненно від годинникових веж, які бачили жителі Байбурта, що брали участь у боротьбі за незалежність у різних регіонах. Ця інформація дає гарну відправну точку для роздумів про життя в місті в перші роки існування Турецької Республіки. На тій же сторінці зазначено, що з архітектурної точки зору вежа схожа на годинникову вежу в місті Чорум. Різні джерела дають різні описи форми корпусу: портал називає її восьмигранною, а каталог – циліндричною. Порівняти їх на власні очі – це простий і цікавий спосіб. Ви можете знайти вежу в офіційних записах за інвентарним номером TR.ANT.69.097.048. Вдень, коли сонце падає під кутом, кам'яна поверхня виглядає більш виразною. Для фотографії зробіть знімок трохи з відстані, щоб у кадр потрапили аркові прорізи та годинники. Якщо знайдете зручне місце, зробіть коротку зупинку, щоб спостерігати за повсякденним життям на площі. Ця зупинка має бути короткою, оскільки основна частина прогулянки присвячена фортеці. Якщо ви дивитеся на північ, ви побачите скелясту гряду, що піднімається над містом. Оскільки фортеця розташована на підвищенні, переконайтеся, що у вас є вода та зручне взуття. Потім прямуйте до фортеці, у бік північної гряди.
Джерело: Портал культури, Каталог культурної спадщини Східного Чорноморського регіону.

Фортеця Байбурт.
Фортеця Байбурт, розташована на північній околиці міста, височіє на стрімких скелях. Її адреса, згідно з офіційним сайтом, – район Халікале. Перед відвідуванням рекомендується заздалегідь зв'язатися з місцевим управлінням культури та туризму, щоб дізнатися про умови відвідування, зокрема, чи відкрито фортецю та які її частини доступні для огляду. Невідомо, хто саме збудував фортецю. Про її існування згадується в період правління династії Багратів (885-1044). Історичні джерела свідчать, що фортеця перебувала під владою римлян, вірменів, візантійців, арабів та Комненів. Фортеця розташована на торговельному шляху, що з'єднував Чорне море та затоку Басра, що надавало їй стратегічне значення. Під час наближення до стін зверніть увагу на ворота та вежі, розташовані на фасаді, що виходить до міста. Двадцять арабських написів, зосереджених на вежах, свідчать про те, що фортеця неодноразово відновлювалася в період турецького панування. Сімнадцять з цих написів належать до епохи правління сина II Кılıçarslan, Тугрул Шаха, правителя Ерзурума. Написи свідчать про те, що фортеця була фактично перебудована для захисту від можливих нападів з боку Трабзонської імперії. Після перебування під владою Аккунлу, фортеця у 1514 році перейшла до Османської імперії. Існує напис, що датується епохою правління Сулеймана Величного, а два інші написи неможливо прочитати. Під час російсько-турецької війни 1828-1829 років фортеця зазнала значних руйнувань. У 1647 році Євлія Челебі відвідав Байбурт і зазначив, що всередині фортеці розташований район із 300 будинками. Уявляючи собі цей район, прогулюючись по стінах, можна краще зрозуміти, як виглядав цей район, який сьогодні здається досить простим. У період Сельджуків фортеця також називалася "Чінімачин", через оздоблення керамічною плиткою. З часом плитка зникла, але в рамках реставраційних та археологічних робіт, розпочатих у 2017 році, плитки різних кольорів і розмірів були відтворені та встановлені на місцях оригінальних. Згідно з інформацією місцевого управління культури та туризму, відтворення плиток було здійснено на основі фрагменту, що залишився на поверхні стіни, а також на основі заглиблень для плиток та керамічних фрагментів, знайдених під час розкопок. Для виготовлення плиток було обрано Ізнік. Щоб дізнатися про поточний стан робіт, зверніться до місцевого управління культури та туризму. Звертаючи увагу на кольори, візерунки та розміри плиток,

Музей Бакси.
Музей Бакси розташований у селі Байрактар, на пагорбі з видом на долину Чурух. Згідно з інформацією, наданою губернаторством Байбурт, музей поєднує сучасне мистецтво та традиційні ремесла. Інформацію про години роботи та вартість відвідування можна знайти на офіційному сайті музею. Прибувши на місце, першим ділом вийдіть назовні та огляньте околиці. За даними "Інвентаризації культури Східного Чорноморського регіону", будівля музею є цікавим прикладом сучасної архітектури, що гармонійно вписується в навколишній ландшафт і є символом регіону. Музей займає площу приблизно 40 гектарів. Згідно з інформацією, наданою губернаторством, на території музею розташовані виставкові зали, музейні сховища, майстерні, конференц-зал та бібліотека. Почніть свою відвідування з основних виставкових залів. Зверніть увагу на те, як традиційні ремесла представлені поряд із сучасними творами мистецтва. Історія створення музею є важливим соціальним проєктом, не менш значущим, ніж саме мистецтво. Ідея створення музею виникла у 2000 році у художника та науковця, родом з Байбурт, професора Хусаметтіна Кочана. Для реалізації цієї ідеї у 2005 році було засновано культурно-мистецький фонд. Головна будівля музею була завершена у 2010 році, і того ж року відбулося її відкриття. У 2012 році з відвідувачами став доступний другий виставковий зал – "Музей сховищ". Обов'язково відвідайте цей розділ, оскільки, як випливає з назви, він пропонує більш насичену виставкову програму. Зверніть увагу на майстерні та виробничі цехи, оскільки музей створив їх як частину своєї структури, спрямованої на досягнення економічних цілей. Згідно з офіційними джерелами, музей проводить дослідження для збереження традиційної культури та передачі її наступним поколінням, особливо реалізуючи проєкти, спрямовані на працевлаштування жінок. Ті самі джерела також зазначають, що в регіоні виявляють та надають стипендії дітям з особливими здібностями. Не забудьте прогулятися селом, пам'ятаючи, що музей розглядається як спроба знайти рішення проблем, пов'язаних з розлукою та втратою традицій. У документі губернатора також згадується план перетворення села на зразок традиційного поселення, відповідно до рекомендацій експертів. З тераси та інших оглядових майданчиків відкривається вид на долину; найкращий час для огляду – після обіду. Перед тим, як робити фотографії, дізнайтеся про правила, що діють у виставкових залах, у співробітників музею. Знайдіть зручне місце всередині музею або поблизу, щоб відпочити та переглянути весь маршрут. Оскільки ви подорожуєте автомобілем, сплануйте час повернення, враховую
Коментарі
Завантаження...
