Музеї "Кошк" та "Яли" в районі Північної затоки.
Увійдіть, щоб вподобати й оцінити
Ось переклад турецького тексту українською мовою:
Північна частина Босфору, з 19-го століття до середини 20-го, була заповнена віллами та маєтками, що належали сім'ї єгипетського хедива, дипломатам та заможним родинам. Частина цих будівель була зруйнована, частина залишилася закритою як приватна власність, а декілька були перетворені на музеї, відкривши свої двері для відвідувачів. Цей маршрут об'єднує декілька з них, і ми рекомендуємо вам приділити час, щоб оглянути як експозиції, так і самі будівлі, щоб відчути їхню історію. День починається не біля узбережжя, а в глибині, в Ататюрківському дендропарку в Бахчекої. Ви проводите ранок, досліджуючи цю колекцію дерев біля лісу Белград, а потім спускаєтеся до Бююкдере. Тут на вас чекає Музей Садберк Ханим, перший приватний музей Туреччини, розташований у двох дерев'яних віллах. Потім ви піднімаєтеся до Маслак і відвідуєте палаци, де II Абдулхамид провів роки свого юнацтва, а зараз вони знаходяться серед хмарочосів. Після обіду ви знову спускаєтеся до узбережжя, до Емірґана, і відвідуєте "Конний палац", побудований для принца з сім'ї єгипетського хедива, а зараз це Музей Сакипа Сабанчі. День завершується в Румеліхісарі, у "Примарному палаці", будівництво якого було припинено через Першу світову війну, і він отримав репутацію "загадкового". Зараз у вихідні тут проводяться виставки сучасного мистецтва. Маршрут складено з урахуванням як географічного розташування, так і часу роботи: дендропарк, музей Садберк Ханим і Маслак працюють до раніше, а музей Сакипа Сабанчі та "Примарний палац" працюють до пізнього вечора. П'ять зупинок демонструють п'ять різних шляхів перетворення будинку на музей: приватний музей, створений за бажанням колекціонера; музей-дім, колишня ферма султана; університетський музей, колишня літня вілла сім'ї; офіси та мистецький простір, розташовані в недобудованому палаці; і жива колекція, де немає жодної будівлі. Практичні поради: маршрут розроблено для вихідних, оскільки "Примарний палац" працює лише у суботу та неділю. Щоб дістатися від Бахчекоя, Бююкдере та Маслака, зручно скористатися громадським транспортом з пересадками, але таксі може заощадити час. На сторінці з інформацією про транспорт Borusan Contemporary зазначено, що лінія Bahçeköy-Taksim проходить повз зупинку Rumeli Hisar. Музей Ашіян, що належить муніципалітету Стамбула і розташований Джерела:
- Офіційний сайт Ботанічного саду імені Ататюрка: https://ataturkarboretumu.ogm.gov.tr/
- Вікіпедія, Ботанічний сад імені Ататюрка: https://tr.wikipedia.org/wiki/Atatürk_Arboretumu
- Офіційний сайт Музею Садберк Ханим: https://www.sadberkhanimmuzesi.org.tr/
- Вікіпедія, Музей Садберк Ханим: https://tr.wikipedia.org/wiki/Sadberk_Hanım_Müzesi
- Управління Національних палаців, Палац Маслак: https://www.millisaraylar.gov.tr/Lokasyon/10/maslak-kasri
- Управління Національних палаців, Новина про альтанки в палацах Маслак: https://www.millisaraylar.gov.tr/Kurumsal/HaberDetay/68/sultan-ii-abdulhamid-in-fransa-dan-getirterek-maslak-kasirlari-nin-bahcesinde
- Вікіпедія, Палац Маслак: https://tr.wikipedia.org/wiki/Maslak_Kasrı
- Музей Сакіпа Сабанджі, Інформація та транспорт: https://www.sakipsabancimuzesi.org/ziyaret
- Вікіпедія, Музей Сакіпа Сабанджі: https://tr.wikipedia.org/wiki/Sakıp_Sabancı_Müzesi
- Borusan Contemporary, "Привидний павільйон": https://www.borusancontemporary.com/tr/perili-kosk_5
- Borusan Contemporary, Відвідування: https://www.borusancontemporary.com/tr/ziyaret_20
- Borusan Contemporary, Про нас: https://www.borusancontemporary.com/tr/sanat-merkezi-hakkinda_4
- Вікіпедія, "Привидний павільйон": https://en.wikipedia.org/wiki/Perili_Köşk
- Бібліотеки та музеї муніципалітету Стамбула, Музей Асіян: https://ataturkkitapligi.ibb.gov.tr/tr/Kitaplik/Muzelerimiz/Asiyan-Muzesi/1
Зупинки маршруту
Atatürk Arboretum – Тихий і спокійний рай, де Стамбул зустрічається з природою
У природному середовищі лісу Белград, вздовж дороги Бахчекой-Кемербургаз, розташований дендрарій – це жива колекція, де дерева та інші дерев'янисті рослини представлені у науковому порядку. Ідея створення дендрарію належала викладачу лісового факультету Хайреттіну Каячику в 1949 році. Після його пропозиції, поданої до Головного управління лісового господарства, роботи розпочалися на ділянці площею 38 гектарів вздовж дороги Буюкдере-Бахчекой-Кемербургаз. Для розробки проєкту до Стамбула було запрошено експерта з ботанічного саду Сорбоннського університету в Парижі. Незважаючи на те, що проєкт не був повністю реалізований через нестачу фінансування, роботи з облаштування та посадки рослин тривали до 1982 року. У тому ж році, у зв'язку з відзначенням 100-річчя від дня народження Ататюрка, дендрарій отримав свою сучасну назву. Засновними організаціями дендрарію є Головне управління лісового господарства, лісове управління Бахчекой та лісовий факультет Стамбульського університету-Джерахапаша.
На стежках, що проходять навколо ставків, ви можете познайомитися з такими видами, як сосна веймут, секвоя, ялина біла, ялина блакитна, ялиця іспанська та ялиця Улудаг. Перед відвідуванням перегляньте розділ "Що варто побачити цього місяця" на офіційному сайті дендрарію, де ви знайдете інформацію про рослини, які зараз у розквіті. Існують суворі правила: заборонено проносити з собою їжу та напої (крім води), домашніх тварин, дрони, штативи, моноподи та стабілізатори. Оплата здійснюється лише кредитними або банківськими картками. Дендрарій не працює по понеділках. Почати день з тихої прогулянки серед дерев – чудовий спосіб підготуватися до відвідування музеїв павільйону та маєтку.
Джерело: офіційний сайт дендрарію Ататюрка; Вікіпедія.
Віддалившись від міської метушні та бажаючи провести день на природі, Арборетум Ататюрка є одним з найособливіших і спокійних місць Стамбула. Ця чарівна природна зона, розташована в районі Сарієр, поруч із лісом Белград, є величезним музеєм під відкритим небом, що містить сотні видів дерев і рослин.
Дослідницький досвід на природі
Арборетум Ататюрка був заснований у 1949 році як наукова дослідна та спостережна зона, де вирощуються види дерев і рослин, привезені з різних кліматичних і географічних регіонів. Арборетум, підтримуваний Лісовим факультетом Стамбульського університету та Генеральним управлінням лісового господарства, має велике значення не лише завдяки своїм природним красотам, а й для ботанічних досліджень.
Чарівна атмосфера, що змінюється в залежності від сезонів
Арборетум Ататюрка, який у кожному сезоні набуває різної краси, пропонує відвідувачам візуальне свято з квітучими деревами навесні, зеленими ландшафтами влітку, жовтими та червоними листями восени, а взимку - казковими пейзажами, покритими снігом. Ставки, дерев'яні мости, пішохідні доріжки та природні зони, оточені величезними деревами, створюють унікальну атмосферу для тих, хто шукає спокій.
Тихий і спокійний втеча від міста
Це місце, де заборонено проводити пікніки та приносити їжу та напої, тому воно зберігає свою природність і тишу, пропонуючи відвідувачам справжнє втечу на природу. У арборетумі фотографування, довгі прогулянки та насолода чистим повітрям є одними з найприємніших занять.
Рідкісні види дерев і спостереження за природою
У Арборетумі Ататюрка можна знайти екзотичні види дерев, рідкісні рослини та величезні платани, привезені з різних країн. Прогулюючись тут, ви можете спостерігати за такими рідкісними видами рослин, як тюльпанові дерева, секвої, японський клен та жовта сосна. Крім того, три різні ставки, що знаходяться в арборетумі, є важливими екосистемами, які підтримують природне життя в регіоні.
Одна з найкращих маршрутів для відкриття природи в Стамбулі
Арборетум Ататюрка є одним з найособливіших місць Стамбула для тих, хто хоче втекти від міста, дослідити красу природи та провести час у спокої. Завдяки своїй тихій атмосфері, чарівній природі та унікальному різноманіттю дерев, це місце є обов'язковим для відвідування, особливо для любителів природи, фотографів та пішохідних прогулянок.
Музей Садберк Ханим.
У цих двох дерев'яних віллах у районі Бююкдере розташований перший приватний музей у Туреччині. Музей, заснований у рамках фонду Вехбі Коча, був відкритий 14 жовтня 1980 року, щоб представити колекцію, зібрану колекціонеркою Садберк Коч. Через сім років після її смерті, її сім'я здійснила її заповіт. Для створення музею також було необхідно розробити нормативні акти, які дозволяють приватним особам відкривати музеї.
Головна будівля – вілла Азарян: цю триповерхову віллу з дерев'яним дахом сім'я Кочів придбала в 1950 році та використовувала як літню резиденцію. У період з 1978 по 1980 рік, за проєктом архітектора Седата Хаккі Ельдема, вона була перетворена на музей. Сусідня вілла була реставрована в 1988 році та додана до музею під назвою "Будинок Севгі Гьонул". Ця реставрація того ж року отримала премію Europa Nostra.
Почніть свою екскурсію з будівлі "Будинку Севгі Гьонул": тут представлена археологічна колекція, що охоплює період від 6-го тисячоліття до н.е. до кінця візантійської епохи, з експонатами з глини, скла та металу. Потім перейдіть до вілли Азарян: тут ви знайдете колекцію ізінських керамічних виробів та кераміки 15-17 століть, османський жіночий одяг, вишивки та аксесуари, від взуття до віяла. Не забудьте подивитися на бухту з вікон, щоб відчути, як виглядає море зсередини вілли. Сьогодні колекція музею налічує близько 20 тисяч експонатів, які постійно поповнюються завдяки тимчасовим виставкам. Музей не працює по середах, 1 січня та в перші дні релігійних свят.
Джерело: Офіційний сайт музею Садберк Ханим; Вікіпедія.
Масляні палаци.
Серед хмарочосів проспекту Бююкдере, за високими стінами, розташовані ці маєтки, які були домом для султана Абдулхаміда в роки його юності. Будівлі, зведені султаном Абдулхамідом II у 1860-х роках, у 1868 році були передані його племіннику, принцу Абдулхаміду Ефенді. Назва походить від водоймищ для розподілу води, які в той час використовувалися для забезпечення міста водою і називалися "Маслак". Абдулхамід тут розводив коней, займався тваринництвом, сільським господарством, купуючи навколишні землі, і створив велике господарство, яке за часів його правління називалося "Маслак Чіфтлікат-і Хюмаюну". Згідно з інформацією, наданою Управлінням Національних палаців, він вів скромне життя з родиною, давав дітям уроки музики, писав вірші та музику, а часто працював у власній столярній майстерні. Він був тут, коли його запросили на трон у 1876 році.
У період Республіки ці маєтки використовувалися як військовий санаторій у 1937-1982 роках. Після реставрації у 1984 році вони стали музеєм-садибою, що належить Управлінню Національних палаців. На території площею близько 170 тисяч квадратних метрів розташовані такі будівлі, як гарем, прийомні покої "Мабєйн-і Хюмаюн", павільйон для спостереження за кінними тренуваннями, басейн, гаммак, літня тераса, стайня та кухня. Кімнати, оформлені в стилі турецького будинку, вражають своєю простотою планування та розташування. Цікаво порівняти їх з пишністю палацу Yıldız. Якщо ви приїдете взимку, відвідайте літню терасу: камелії, які Абдулхамід привіз з Франції, коли був принцом, і посадив власноруч, цвітуть навіть в середині зими. Тропічні рослини в теплиці також є однією з цікавих частин садиби. Закрито по понеділках.
Джерело: Управління Національних палаців; Вікіпедія.
Біля берега Босфору: Музей Сакіп Сабанджі
Колишній маєток Емірґан, відомий як "Верховий маєток", є будівлею, збудованою у 20-му столітті. Раніше на цьому місці знаходилася резиденція Мустафи-паші. У 1889 році султан Абдулхаміт II подарував цей маєток князю Ніколі з Чорногорії. У 1923 році онук Хідива Ісмаїла-паші, принц Мехмед Алі Хасан, придбав напівзруйнований маєток, зніс його та замовив новому італійському архітектору Едуарду де Нарі побудувати новий маєток. Будівництво завершилося у 1927 році, але принц так і не жив у цьому маєтку. У 1951 році сім'я Сабанчі придбала маєток у сім'ї Хідива і почала проводити тут літо. Назва "Верховий маєток" походить від бронзової статуї коня, створеної у 1864 році французьким скульптором Луї Даумом, яка знаходиться в саду. Статую було придбано на аукціоні в районі Мода у 1952 році та перенесено сюди.
У 1998 році сім'я Сабанчі передала маєток разом із колекцією Університету Сабанчі, а музей був відкритий у 2002 році. На нижньому поверсі розташовані кімнати-пам'ятки, оформлені меблями, які використовувала сім'я під час проживання тут, а на верхньому поверсі – колекції мистецтв книги та каліграфії; колекція картин охоплює період від кінця Османської імперії до епохи Республіки. До маєтку прибудована сучасна галерея, призначена для великих виставок. Відвідайте кімнати-пам'ятки, щоб побачити, як сім'я жила в маєтку, і порівняйте це з наступною зупинкою – маєтком, який так і не був завершений і отримав репутацію "загадкового". Не забудьте приділити час каменним елементам у саду, таким як статуя, фонтан і колони, а також газонам з видом на Босфор. Музей не працює по понеділках; у вівторки вхід безкоштовний, але рекомендується перевіряти актуальні умови на офіційному сайті.
Джерело: Офіційний сайт Музею Сакіпа Сабанчі; Вікіпедія.
Музей Сакіп Сабанджі з унікальним видом на Босфор є одним із улюблених місць для поціновувачів мистецтва завдяки своїм багатим колекціям та міжнародним виставкам. Розташований у Еміргані, в зеленому саду, цей вражаючий музей приймає мистецькі твори в широкому спектрі, від колекцій османського каліграфічного мистецтва до сучасних мистецьких виставок.
У колекції музею є цінні твори каліграфії, рукописи та книги з османського періоду, а також завдяки періодично організованим виставкам можна побачити роботи таких всесвітньо відомих художників, як Пікассо, Ай Вейвей, Рембрандт. Цей музей, де ви можете зустрітися з усіма аспектами мистецтва, також є центром культурної взаємодії завдяки лекціям, майстер-класам та подіям, які він організовує.
Під час вашого візиту ви можете насолодитися приємною перервою в кафе та ресторанах, розташованих у саду музею, з видом на Босфор, і спокійно завершити день, наповнений мистецтвом. Музей Сакіп Сабанджі є одним із найпрестижніших місць для історичного та сучасного мистецтва в Стамбулі.
Привидний маєток (Borusan Contemporary).
У Румеліхісарі, неподалік від мосту імені Фатіха Султана Мехмета, розташована будівля з червоної цегли, що нагадує замок, яка спочатку називалася Палац Юсуф Зія Паша. Будівництво палацу, який належав Юсуфу Зія Паша, головному ад'ютанту єгипетського губернатора Аббаса Хільмі Паша, розпочалося в 1910-х роках. У 1914 році, коли почалася Перша світова війна і Османська імперія вступила у війну, будівельники були призвані до армії, і будівництво не було завершено. Через незавершені поверхи, які десятиліттями залишалися порожніми, будівля стала відома в районі як "Привидний палац". У 1993 році палац був проданий. У період з 1995 по 2000 рік архітектор Хакан Кіран розробив проєкти реставрації, відновлення та реконструкції. Зовнішнє облицювання з каменю та цегли було виконано відповідно до оригінального проєкту, причому цегла була привезена з Англії. Внутрішні приміщення були перетворені на сучасне робоче середовище.
З 2007 року будівля є головним офісом Borusan Holding. Borusan Contemporary з 2011 року використовує цей офісний простір у будні, а у вихідні перетворює його на мистецький простір. Виставки зосереджені на фотографії, відео, звуці, світлі та програмному забезпеченні, тобто на новому медіа-мистецтві в широкому сенсі. Розташування творів мистецтва поруч із робочими столами та конференц-залами робить відвідування унікальним. Розташування будівлі дозволяє милуватися Босфором, який тягнеться до Чорного моря з одного боку та до Мраморного моря з іншого. Зверніть увагу на вікна на виставкових поверхах. Музей відкритий лише по суботах і неділях. Безкоштовні екскурсії тривають близько 40 хвилин, у них може взяти участь не більше 15 осіб, і попереднє бронювання не потрібне. Через можливі короткочасні закриття під час підготовки нових виставок, рекомендується відвідати офіційний веб-сайт перед відвідуванням.
Джерело: Офіційний веб-сайт Borusan Contemporary; Вікіпедія.
