Чотири стародавні міста на узбережжі Лікії.

Олімпос – це археологічний комплекс, розташований у долині, і найкращий спосіб його дослідити – це почати від входу і йти вздовж річки до моря. У реєстраційній картці Міністерства зазначено, що адреса комплексу – це район Язир у районі Кумлуджа; долина відкривається до узбережжя між Чіралі та Адрасан. Більшість руїн приховані під густою рослинністю, тому йдіть по стежці і уважно оглядайтеся між деревами. Цей населений пункт вперше був представлений науковому світу в 1812 році завдяки записам капітана Бофорта. Місто було розташоване по обидва береги річки Олімпос, а два береги колись з'єднував міст із трьома арками. Сьогодні можна побачити лише одну опору цього мосту, а причали на обох берегах річки все ще вказують на розташування порту. Розкопки показали, що місто було сплановане з вузькими, кутовими вулицями, а головною артерією була Північна гавань, що простягалася у східно-західному напрямку. Згідно з результатами розкопок, найдавнішими спорудами, виявленими в місті, є стіни, що оточують південну частину міста, побудовані з багатокутних каменів. Найбільш відомою пам'яткою долини є висока кам'яна брама, що залишилася від невеликого храму, збудованого в іонічному стилі. На постаментах біля входу зображено імператора Марка Аврелія, що свідчить про те, що храм був йому присвячений. За даними порталу "Культура", будівництво храму датується 172-173 роками. Поставтеся до розмірів брами, порівнявши її з власною зрістю. На південному березі річки розташований невеликий театр, збудований на елліністичних фундаментах і відновлений у римський період. Однією з найбільших споруд, виявлених під час розкопок, є лазні, що датуються епохою Веспасіана. За даними Турецької туристичної енциклопедії, великі лазні були побудовані у 78 році нашої ери. Найбільшим розквітом місто досягло в період Візантійської імперії; згідно з результатами розкопок, у 5-6 століттях місто було більшим, ніж у римський період, а підлоги великих будівель цього періоду були прикрашені мозаїками. Кладбища почали розширюватися на обох схилах долини з 1 століття, і, за даними енциклопедії, тут було виявлено 354 могили. Вулиця Некрополь у Північному місті – це цікава вулиця, оскільки римські могили, що знаходилися тут у візантійський період, використовувалися як житло, а між ними були збудовані цивільні будівлі. Портал "Культура" вважає найцікавішою пам'яткою міста саркофаг ка Цей пляж є одним із місць, де відкладають яйця морські черепахи каретта-каретта. З травня по вересень волонтери стежать за охоронними зонами, тому, будь ласка, не підходьте до позначених місць гніздування. Купання в прозорій воді на цьому узбережжі – ідеальний завершення тривалої прогулянки. Якщо у вас залишиться час, відвідайте Янарташ, розташований біля села Чиралі. Полум'я виривається з південного схилу гори Чакалтепе, на висоті приблизно 180 метрів над рівнем моря, і живиться природним газом, що складається переважно з метану. За даними "Турецької туристичної енциклопедії", цей газ утворюється внаслідок стиснення під час землетрусів і виходить на поверхню в одному місці. Згідно з "Культурним порталом", в давнину місто Олімпос стало відомим завдяки цьому самозаймаючомуся вогню, а полум'я асоціювалося з міфічною істотою Хімери, що вивергала вогонь. Полум'я краще видно в темряві, але, оскільки вам доведеться підніматися вгору, візьміть з собою ліхтарик і зручне взуття. Після відвідування Олімпоса поверніться на трасу, що веде до Анталії та Кумлуджа, і рухайтеся на захід, у напрямку Фініке. Наступна зупинка – Ліміра.
Джерела: "Музейна картка" (археологічна зона Олімпос), "Культурний портал", "Турецька туристична енциклопедія", Wikipedia (Olympus, Lycia), Wikipedia (Yanartaş).

Ліміра, розташована в районі Фініке, поблизу місцевості Саклису, розкинулася біля підніжжя гори Точак і на прилеглій рівнині. Місто має дві частини: акрополь, тобто "верхнє місто", розташований на вершині гори, а "нижнє місто" розділене на Західне та Східне міста на рівнині. Щоб ефективно використати час, спочатку відвідайте театр, потім перейдіть до руїн на рівнині, а підйом на акрополь залиште наприкінці. Лікійська назва міста – Земур. Відомо, що поселення існувало щонайменше з 5 століття до нашої ери. Свій розквіт Ліміра досягла в першій половині 4 століття до нашої ери; цар Перікл зробив місто столицею Лікії та підтримував сатрапів, які повстали проти персів. Після цього регіон знову потрапив під контроль персів, і в цей період значну роль відігравав сатрап Карії, Мавзол. Театр сьогодні є символом міста. За даними "Культурного порталу" та "Турецької туристичної енциклопедії", він був збудований у елліністичний період і був серйозно пошкоджений під час землетрусу 141 року нашої ери, після чого був відновлений. А от англійська Вікіпедія пов'язує театр римського періоду з лікійським меценатом Опрамоасом, який жив у 2 столітті нашої ери, і зазначає, що він містив 8000 місць. Оскільки театр висічений у схилі, піднімаючись на верхні ряди, ви можете легко оглянути рівнину. Ліміра є одним із міст Лікії з найбільшою кількістю надгробних каменів. "Культурний портал" згадує про понад 400 надгробних каменів, багато з яких прикрашені лікійськими написами. Згідно з "Турецькою туристичною енциклопедією", на другому некрополі біля підніжжя гори Точак розташовано 200 надгробних каменів і саркофагів. Розглядаючи фасади, зверніть увагу на те, як дерев'яна архітектура будинків була перенесена в камінь; цю ж традицію ви зможете ближче розглянути в наступному місці – Мірі. Спустившись на рівнину, почніть з Західного міста. Тут знаходяться залишки монумента Птолемеона, датованого першою чвертю 3 століття до нашої ери, часів правління Птолемея II. Згідно з англійською Вікіпедією, жителі Ліміри збудували цей монумент на знак подяки Птолемею II Філадельфу, який підтримав місто в боротьбі з галлами-загарбниками. Стіни Західного міста були укріплені 11 вежами в 7 столітті нашої ери для захисту від арабських набігів. З однієї з брам, розташованих у На вершині пагорба розташований героон, датований століттям, на фасаді якого замість колон розміщені жіночі скульптури, відомі як каріатиди. Частина рельєфів та каріатид цього героону виставлена в музеї Анталії, тому варто пошукати оригінальні експонати саме там. Підйом до акрополя – це досить крутий підйом, тому не варто відвідувати його в найспекотнішу пору дня, і обов'язково візьміть з собою воду. Археологічні розкопки в цьому місті проводяться з 1969 року; на початкових етапах їх підтримували німецькі археологи, а з 1982 року – Австрійський археологічний інститут. Перед відвідуванням, обов'язково перевірте актуальні умови відвідування об'єкта на офіційних ресурсах. Після відвідування Ліміри, проїдьте через Фініке на захід до Демре. Найкращий варіант – провести ніч у Фініке або Демре, а відвідати Міру наступного дня. Джерела: Культурний портал (Ліміра); Турецька туристична енциклопедія; Вікіпедія (Ліміра).

Міра розташована біля міста Демре, на скелястому схилі, що спускається до заплавної рівнини, утвореної річкою Демре (давня назва – Мірос). Згідно з Турецькою туристичною енциклопедією, через ці осадові відкладення стародавнє місто зараз знаходиться на відстані близько п'яти кілометрів від моря. Більшість залишків лікійських і римських міст також знаходяться під цими шарами ґрунту. Те, що можна побачити, – це театр, що прилягає до схилу, і висічені в скелі гробниці. Щоб максимально використати час, спочатку відвідайте театр, потім – гробниці, розташовані безпосередньо над ним, а решту часу приділіть відвідуванню другого некрополя, розташованого на сході. Міра, згадувана в лікійських написах, була одним із шести великих міст, що входили до Лікійської федерації та мали право трьох голосів. Страбон називав її одним із найбільших міст федерації. У 325 році нашої ери, коли Лікія стала окремою римською провінцією, Міра стала її столицею. Найвідомішою спорудою епохи Візантії, що відображає цю важливість, є церква Святого Миколая, розташована в центрі району. Цей маршрут присвячений театру та гробницях. Арабські набіги послабили місто в 7-9 століттях, і в 809 році Міра була захоплена армією Аббасидів. Театр розташований на південному схилі акрополя. На сайті міністерства, присвяченому цьому археологічному об'єкту, театр описується як споруда, що прилягає до скельних гробниць і тягнеться вниз. Це одна з небагатьох античних театральних будівель, що збереглися до наших днів. Згідно з Турецькою туристичною енциклопедією, театр містив 11 000 місць і був одним із найбільших театрів Лікії. Під час землетрусу в 141 році нашої ери будівля була зруйнована, а потім відбудована. Поруч із сценою шукайте театральні маски, вирізьблені в камені; під час розкопок були знайдені такі маски, а в енциклопедії також згадується фриз з масками, скульптури та сидіння зі спинками. На почесних місцях перших рядів, як повідомляється, є зображення риб і тварин, тому уважно огляньте нижні ряди. Оскільки театр і скельні гробниці розташовані на одному схилі, їх можна побачити разом на одному фото. Одна з груп скельних гробниць розташована безпосередньо над театром і називається Морським некрополем. Згідно з Турецькою туристичною енциклопедією, гробниці тут розташовані поруч одна з одною, як у вуликах, і являють собою монументи, що імітують типові лікійські будинки. Гробниці висічені У Мірі систематичні розкопки розпочалися у 2009 році під керівництвом археолога Невзата Чевіка. Перед відвідуванням, перевірте актуальний графік роботи археологічного об'єкта на сайті "Müze Kart". Якщо у вас є час, ви також можете відвідати стародавню гавань Андріаке, розташовану приблизно за п'ять кілометрів від Міри; зерносховище, збудоване за часів імператора Адріана, сьогодні використовується як Музей цивілізацій Лікії. Після відвідування Міри, рухайтеся в напрямку Каша і приїжджайте до Üçağız, розташованого на узбережжі Кекова; там ви можете залишити автомобіль і переправитися на човні до Калекей. Джерела: "Müze Kart" (археологічний об'єкт Міра); "Kültür Portalı" (Міра); "Türkiye Turizm Ansiklopedisi"; Вікіпедія (Міра); Wikipedia (Myra).

Сьогодні Сімена відома як Калекей і розташована на невеликому півострові, що знаходиться навпроти острова Кекова, в районі Демре. До села немає автомобільного шляху; вам потрібно залишити машину в Учагыз і дістатися туди на човні. Деякі джерела також згадують, що до села можна дійти пішки з Учагыз. Сама Учагыз розташована на місці стародавнього міста Тейміусса, і відстань між двома селами становить лише близько кілометра. Під час оренди човна одразу скажіть, що хочете побачити берег затопленого міста і що вам знадобиться час, щоб піднятися до фортеці в Калекеї. Згідно з джерелами, поселення в Сімені існувало ще в 4 столітті до нашої ери, що підтверджується знахідками похоронних написів і монет. Назва міста вперше згадується в 1 столітті нашої ери в працях римського автора Плінія Старшого. Сімена не входила до Лікійської федерації як окреме місто, а була частиною міського об'єднання, до якого також входили Аперлай, Ісінда та Аполлонія, і ця група мала єдиний голос. Після причалу до села, підніміться вгору до фортеці. У англійській Вікіпедії фортеця описується як східноримська фортеця, побудована в середні віки для захисту від піратів, які оселилися в Кекові. У турецькій Вікіпедії зазначено, що тут можна побачити залишки стін еліністичного періоду та залишки фортеці візантійського періоду. Діставшись до фортеці, першим, що ви побачите, буде невеликий театр, висічений у скелі, з сімома рядами, що вміщує близько 300 осіб. Деякі джерела припускають, що ця споруда могла бути або театром, або залом для зборів, тобто булеутерієм. У місті також є цистерни, які використовувалися для забезпечення кораблів водою. Звідси, з фортеці, відкривається вид на острів Кекова та вузьку протоку між ними. Легко зрозуміти, чому ця захищена затока була притулком як для кораблів, так і для піратів. Підйом до фортеці досить крутий, тому не поспішайте, особливо в спекотні години, і візьміть з собою воду. Спускаючись, зверніть увагу на кладовища. Калекей розташований серед лікійського некрополя, частково затопленого водою, і деякі з кам'яних гробниць мають написи лікійською мовою. Згідно з Культурним порталом, лікійські саркофаги можна побачити як на території фортеці, так і на березі, у воді. На одній з них є напис, який свідчить, що саркофаг належить Ментору, сину Ідаргуса. Найкраще розгледіти саркофаги на березі, спостерігаючи за їхніми корпусами, що виступають з води. Берег затопленого міста є останньою частиною маршруту Сімена є зоною археологічного значення першого ступеня і розташована в межах заповідника особливого екологічного значення Кекова площею 260 квадратних кілометрів. У 1990 році ця територія була оголошена заповідником особливого екологічного значення, і, як повідомляє міністерство, у деяких бухтах занурення під воду заборонене через наявність археологічних знахідок. Перед поїздкою ознайомтеся з правилами плавання та дайвінгу, а під час перебування спостерігайте за затопленими руїнами з човна. Наприкінці дня поверніться човном до села Учагыз; маршрут завершується тут, і ви можете провести ніч у Демре або в районі Каш, розташованому далі на захід. Джерела: Культурний портал (Сімена, Кекова); Міністерство охорони навколишнього середовища, міського господарства та зміни клімату (заповідник Каш-Кекова); Турецька туристична енциклопедія; Вікіпедія (Сімена); Вікіпедія (Сімена, Калекей, Кекова).