У районі Інджірлі: корабель, ліс і лагуна, а також підйомник до башти.

Розпочніть свою екскурсію на причалі Ґюне Інджірдалти, в місці, де вулиця Башкоя стикається з морем. Здалеку видно сірі корпуси, пришвартовані до причалу – це "İzmir Müze Gemiler", військовий музей першого класу, що належить Військово-морським силам. Музей був заснований у 2006 році за протоколом, підписаним між муніципалітетом Ізміра та Південним морським командуванням, і відкрив свої двері 1 липня 2007 року, у День каботажу. Спочатку тут були лише фрегат і підводний човен, а в 2014 році на палубу фрегата був встановлений гелікоптер, а в 2015 році – торпедний катер. Найкраще почати екскурсію з найбільшого корабля – фрегата TCG Ege. Фрегат "Ege" був спущений на воду у 1973 році у складі ВМС США під назвою USS Ainsworth, у 1994 році був переданий до складу турецького флоту під час урочистої церемонії в Ґьолджюк, а в 2005 році був виведений з експлуатації. Довжина корабля становить 134 метри, а під час служби на ньому служив екіпаж із 286 осіб. Піднявшись на палубу, зверніть увагу на гармату, розташовану в передній частині, і на платформу для гелікоптера в кормовій частині. Гелікоптер AB 212, що знаходиться на платформі, був вироблений в Італії в 1977 році і використовувався для пошуку та розвідки підводних човнів. Деякі відсіки фрегата були перетворені на конференц-зал та виставковий зал, а інші відсіки зберегли свій оригінальний вигляд. У цих відсіках, що простягаються від бойової кімнати до навігаційної, обладнання та прилади знаходяться на своїх місцях, а манекени демонструють, як ці приміщення використовувалися. Не забудьте пошукати символи на емблемі корабля: ефе (символ мужності), голуба (символ миру) та дракона (символ сили). Другий корабель – підводний човен TCG Pirireis, який є найцікавішою частиною музею. Підводний човен, побудований у США між 1949 і 1951 роками під назвою USS Tang, увійшов до складу турецького флоту в 1980 році і служив до 2004 року. Корпус довжиною 87 метрів розділений на сім відсіків, де одночасно перебувало 84 особи. Уявіть, як багато людей ділилися одним повітрям у таких тісних умовах під час тривалих плавань, що могли тривати до п'ятдесяти днів; саме такий спосіб життя моряків у обмеженому просторі музей намагається донести до відвідувачів. Всередині підводного Після виходу з причалу, йдіть вздовж узбережжя на схід, тримаючи море з лівого боку. Наступна зупинка, міський парк, розташований приблизно в двох кілометрах від вас по прямій. Джерело: Вікіпедія, Музейні кораблі Ізміра; Музеї Туреччини, Морський музей Ізміра.

Коли ви переходите з узбережжя до міського лісу, перше, що ви помітите, – це зміна звуків: шум дороги та міста швидко зникає серед дерев. Ця місцевість відома як мис Єнікале, і до 1999 року тут був полігон для звалищ. Озеленення розпочалося наприкінці 2004 року і завершилося в червні 2006 року; отже, ліс, який вас оточує, був висаджений на місці колишнього звалища. Знаючи це, ви можете оцінити, як місто змогло відновитися. Площа лісу становить 622 гектари, і він є одним з найвідоміших зелених зон Ізміра. Ліс розташований у районі Бахчелерарі, що належить до міста Балчова, і безпосередньо межує з затокою Ізміра.

У лісі росте понад 20 тисяч дерев, і різноманітність видів робить прогулянку справжньою ботанічною екскурсією. Алеї з верб і кипарисів простягаються вздовж доріг, а між ними ростуть сосни, клени, дуби, граби, липи, кедри, буки, магнолії та пальми. Найбільш барвистим часом року є весна, коли цвітуть буки та троянди. У лісі є пішохідні та велосипедні доріжки, а зони відпочинку розташовані вздовж цих маршрутів. Рекомендується приділити годину, щоб спокійно прогулятися, а потім сісти в тіні та помилуватися кораблями, які ви бачили вранці.

У останні роки використання лісу зазнало значних змін, і вам варто про це знати. У цій місцевості, яка протягом багатьох років використовувалася як зона для пікніків, тепер заборонено розводити багаття, і посилено контроль з боку поліції. Також посилено заходи безпеки: вхід у ліс після опівночі заборонений. У рамках програми реконструкції, яку ініціювала муніципалітет Ізміра, на пішохідних зонах укладається бруківка, оновлюються старі перголи, фонтани та дитячі майданчики. Також встановлюються нові лавки, зони відпочинку та туалети; якщо в деяких зонах тривають роботи, обійдіть їх. Візьміть з собою їжу, щоб влаштувати пікнік, і обов'язково викидайте сміття у спеціальні контейнери.

Щороку в травні, у тиждень 19 травня, у лісі проходить фестиваль молоді Ізміра; у цей тиждень у лісі дуже багато людей, тому, якщо ви хочете спокійної прогулянки, виберіть інший час. Поруч із лісом розташована парковка, автовокзал і стоянка для автодоміків, тому це зручне місце для зустрічі для тих, хто приїжджає на автомобілі. Для тих, хто приїжджає з дітьми, дитячі майданчики пропонують найкращі місця для відпочинку. Довгі алеї, утворені

Лагуна Чакалбурну розташована на заході міського лісу Інджіральтı, між затокою та сушею, і являє собою неглибоку водойму з очеретом. Раніше її називали Чакалбурну Дальяны, що нагадує про традиційне рибальство, яке колись було поширене в Середземноморському регіоні. Лагуна є зоною особливої охорони першого ступеня, і міністерство оголосило її чутливим районом, який потребує особливого захисту. Тут було зафіксовано 121 вид птахів, що є унікальною особливістю для міста. Ця локація – місце, де варто зупинитися і спокійно спостерігати.

Виберіть місце на узбережжі, звідки добре видно очерет і воду, і просто почекайте. Найімовірніше, першими, кого ви побачите, будуть фламінго. Ці птахи зустрічаються в лагуні протягом усього року, харчуючись між морськими їжаками та очеретом. Якщо придивитися, можна побачити бакланів, пеліканів, чайок, куликів та інших птахів. Влітку особливо помітні кулики, середземноморські чайки та сойки. Взимку лагуну заполоняють водоплавні птахи, такі як качки, кулики та плискуни. Для невеликих і швидких птахів, таких як плиски, слід звертати увагу на гілки та стовпи на узбережжі.

Щоб не турбувати птахів, не підходьте до берегової лінії, не розмовляйте голосно і тримайте собаку на повідку. Бінокль значно покращить враження від цієї локації, але якщо у вас немає бінокля, використовуйте збільшення на телефоні, але не наближайтеся до птахів. У ранкові та вечірні години світло м'яке, тому найкраще відвідати лагуну в другій половині дня, щоб побачити красиві відображення птахів у воді. Найбільш активний час – весна та осінь, коли сюди прилітають перелітні птахи. Якщо ви не знаєте назв птахів, скористайтеся довідником або додатком для ідентифікації птахів, щоб перетворити ці 45 хвилин на цікавий урок.

У лагуни є і негативна сторона, яку не можна ігнорувати. Останніми роками спостерігається зменшення кількості птахів, а водорості, які забруднюють затоку, тепер можуть покривати поверхню лагуни не тільки влітку, але й взимку. Морський біолог з Університету 9 вересня розповідає, що до 1990-х років птахи літали до Халкапınar, але коли там почалося забруднення, вони перемістилися до Чакалбурну. Якщо вам пощастить побачити день, коли вода виглядає яскраво-зеленою, то те, що ви бачите, – це наслідок цієї проблеми. Тому час, проведений тут, – це своєрідний акт поваги: покиньте це місце таким, яким ви його знайшли, не залиша

Канатна дорога має нижню станцію в районі Балчова, на вершині гори Єшіололу, а верхня станція розташована на вершині гори Дедедаг. Історія цієї канатної дороги розпочалася в 1970 році: мер Балчови того часу, надихнувшись канатною дорогою, яку він побачив у місті Брашов у Румунії, вивчив подібний об'єкт у Бурсі та у 1972 році уклав угоду з німецькою компанією. Лінія була відкрита 24 березня 1974 року і стала другою за віком канатною дорогою в Туреччині після тієї, що була в Бурсі. У 2008 році вона була закрита з міркувань безпеки, а в 2013 році було розпочато будівництво нової станції. Відновлена станція була знову відкрита 31 липня 2015 року. Сьогодні станцією керує компанія İZULAŞ, що належить муніципалітету Ізміра.

Після придбання квитків, трохи поспостерігайте за рухом кабін. На лінії є двадцять кабін, кожна з яких вміщує вісім пасажирів, а станція може перевозити до 1200 пасажирів на годину. Довжина лінії трохи перевищує 810 метрів, а різниця висот між двома станціями становить понад 350 метрів. Поїздка триває близько трьох хвилин; протягом цього короткого часу не відводьте погляд від вікна. Під час підйому, за вами відкривається вид на узбережжя Інджіральт, зелену зону міського лісу та блискучу воду лагуни, як на карті. Спробуйте сісти на сторону, що виходить на північ, оскільки звідти відкривається найкращий вид на затоку.

Верхня станція розташована на висоті 408 метрів над рівнем моря і оточена лісовим парком. Спочатку підійдіть до сторони, що виходить на затоку, і зверху простежте шлях, яким ви йшли зранку: причал, ліс, лагуна і все узбережжя міста. Потім поверніться на південь; звідси можна побачити дамбу, а озеро, що знаходиться біля дамби, яке є кінцевою точкою вашої подорожі, буде видно вам звідси, серед лісу. Цей вид – найкращий спосіб зрозуміти, куди веде шлях, яким ви збираєтеся пройти. Нагорі є місця для пікніків і короткі пішохідні маршрути; зробіть перерву в парку, щоб відпочити та перекусити.

Канатна дорога не працює по понеділках через щотижневе технічне обслуговування, а також може бути закрита на кілька місяців для проведення планового обслуговування. Під час цих робіт перевіряються та ремонтуються несучі троси, двигуни та системи безпеки, тому обов'язково перевіряйте інформацію про роботу канатної дороги на її офіційному сайті перед поїздкою. Інформацію про графік роботи

Останньою точкою вашого маршруту буде водосховище, розташоване в лісі за Балавою. Гідротехнічна споруда Балави була побудована між 1970 і 1980 роками для забезпечення міста питною водою. Ця гребля, побудована з каменю, піднімається на сімдесят три метри над руслом річки, а при нормальному рівні води озеро займає площу приблизно тридцять п'ять гектарів. Озеро, яке ви бачите з підйомника, – це місце, куди ви зараз вирушите пішки. Дві години, які ви відводите на цей етап, присвячені самій дорозі.

Прогулянка починається з ґрунтової дороги за термальним готелем, і стежки навколо водосховища стали популярним місцем для жителів Ізміра, які хочуть виїхати на природу у вихідні. Дорога пролягає серед соснових дерев; запах смоли та тінь роблять прогулянку приємною навіть у літню спеку. Під час ходьбою по ґрунтовій дорозі час від часу озирайтеся на місто – з-поміж дерев відкривається вид на затоку. Традиція вітатися з іншими туристами на цьому маршруті – це частина його привабливості; не забудьте привітатися у відповідь. Наприкінці дороги, де дерева розступаються, перед вами постає водосховище, і там ви відчуєте полегшення від втоми, накопиченої протягом дня.

Сядьте на камінь біля берега озера і подивіться на колір води. Камінна гребля закриває один кінець озера, а навколишні схили повністю вкриті лісом. Це одне з джерел питної води для Ізміра; у дощові роки озеро наповнюється настільки, що доводиться зливати надлишок води. Тому використовуйте озеро не як місце для купання чи пікніка, а як джерело води; не заходьте у воду і не залишайте після себе жодного сміття. Найкраще світло для фотографій – в другій половині дня, коли сонце сідає, і тіні сосен подовжуються на поверхні води.

Для тих, хто хоче більш тривалої прогулянки, в цьому ж районі є маршрут "Бехзат Тепе". Підйом і спуск з гори, висота якої 740 метрів, займає близько трьох годин, а з вершини відкривається панорамний вид на водосховище та місто. Цей маршрут занадто довгий для одного дня, тому ми рекомендуємо відвести на нього окремий ранок. У літні місяці не ходіть пішки до водосховища в полудень, найкращий час для цієї прогулянки – осінні та зимові ранки. Одягніть зручне взуття, візьміть достатньо води та капелюх; на дорозі є ділянки з крутим підйомом і без тіні. Будьте обережні, щоб спуститися до темряви, оскільки ходити ґрунтовою дорогою в сутінках стає важче.