Полатли: Слідами Сакар'ської лінії фронту.

На 31-му кілометрі дороги, що веде до Ескишехіру, у селі Алагьоз розташований двоповерховий сільський будинок. Під час Сакарської битви тут було розташовано штаб Західного фронту. Будинок належав місцевому жителю, Алі Аґа. Мустафа Кемаль протягом трьох тижнів керував війною з цього будинку. 12 серпня 1921 року, під час інспекції фронту, він впав з коня і зламав ребро, і саме в цих кімнатах він працював з переломом ребра. Після війни будинок до 1965 року залишався житлом родини, а потім був переданий Міністерству освіти. У 1967 році він перейшов до управління Музейним управлінням Аніткабіру і був відреставрований. Верхній поверх був відкритий для відвідування 10 листопада 1968 року, а нижній – у 1983 році.

У будинку є дванадцять кімнат, і кожна з них облаштована відповідно до її функцій під час війни: кімната головного командувача, кімната штабу, кімната зв'язку, кімната ад'ютантів, їдальня для офіцерів, спальня та їдальня Ататюрка, кімната відпочинку, гардеробна, бібліотека, кімната з сувенірами та кімната для рядового персоналу. Експонати та документи належать Ататюрку та офіцерам Західного фронту. Відвідайте кімнату головного командувача та кімнату зв'язку на верхньому поверсі: тут ви усвідомлюєте, що фронт, що простягається на сто кілометрів, контролювався не з рівнини, а з двох кімнат у цьому маленькому сільському будинку.

Практична інформація: будинок невеликий, достатньо сорок п'ять хвилин; оскільки це перша точка маршруту, приїжджайте рано вранці. Для отримання актуальної інформації про дні та години відвідування, зверніться до організації, яка керує музеєм. Якщо ви вже відвідували Аніткабір, тут ви побачите найпростішу версію великої історії. Дітям легко розповідати про кожну кімнату, оскільки на дверях кожної кімнати вказано її призначення.

Джерела: Культурний портал; Вікіпедія, Музей штабу Алагьоз; Фонд Гордіон.

Залізнична станція Малікей, розташована на залізниці Анкара-Ескішехір, була важливим об'єктом під час битви при Сакар'ї, після штабу. Звідси постачалися війська: боєприпаси та солдати прибували потягами, а пораненим надавалася перша допомога. Станція одночасно функціонувала як медичний пункт, логістичний центр і злітна смуга для військових літаків.

Це поселення, що належить до міста Полатли, розташоване на 30-му кілометрі шосе Анкара-Ескішехір, за шість кілометрів від промислової зони.

У 2007 році було прийнято рішення про перетворення станції на музей, що стало результатом спільної роботи Генерального штабу, Міністерства транспорту та TCDD (Турецькі державні залізниці). Музей було відкрито 1 червня 2008 року. На подвір'ї розташований меморіал, присвячений 5713 загиблим, а також статуя Ататюрка в цивільному одязі. Найбільший інтерес викликають експонати на коліях: паровоз, виготовлений у Німеччині в 1897 році, який використовувався під час битви при Сакар'ї, відреставрований TCDD, а також вагон, виготовлений у Німеччині в 1909 році. Точні копії літаків того часу доповнюють історію злітної смуги. Відвідувачі можуть оглянути вагони та літаки, супроводжуючись звуковими ефектами. У будівлі станції представлені експонати, що стосуються залізничного транспорту та зображення, пов'язані з Війною за незалежність.

Рекомендується приділити цьому місцю годину. Для сімей з дітьми це, мабуть, найцікавіше місце, оскільки абстрактна розповідь про війну перетворюється на конкретні об'єкти: паровоз, вагон і літак. Музей належить TCDD. Інформацію про дні відвідування можна знайти на веб-сайті музеїв TCDD. Під час руху в напрямку міста Полатли слід пам'ятати, що ви наближаєтесь до лінії фронту битви. Поїздка від Малікея до Дуатепе займає більше півгодини.

Джерело: Культурний портал; Вікіпедія, Музей залізничної станції Малікей TCDD.

Полатли, на захід від якого розташований Дюатепе, досягається через село Чекірдексиз. Це один із пагорбів, що утворювали останню лінію оборони під час Сакарської битви. 10 вересня 1921 року, розпочавши контрнаступ, головнокомандувач повернув цей пагорб з-під контролю ворога; його називають місцем, звідки розпочалося відступ грецької армії з Анатолії. На пагорбі поховані 81 воїн; їхні імена та інформація викарбувані бронзовими літерами на меморіальній стіні.

Меморіал та скульптури належать заслуженому художнику, скульптору Метіну Юрдануру. Роботи розпочалися в жовтні 1999 року, на пагорбі було посаджено двадцять тисяч дерев, а меморіал було відкрито 12 вересня 2000 року. Комплекс складається з п'яти частин: парковка, під'їзна дорога, пішохідна доріжка, церемоніальна площа та сам меморіал. Група скульптур зображує учасників війни: Ататюрк на коні, Ататюрк зі своїм ад'ютантом, що спостерігає за рівниною в бінокль, Ісмет Іненю, маршал Февзі Чакак і Халіде Едіб Адівар, яка символізує турецьку жінку в боротьбі за незалежність. Уся композиція відображає шлях народу Анатолії до перемоги та цивілізації під керівництвом Ататюрка.

Основна причина відвідування цього місця – краєвид: з пагорба відкривається вид на рівнину, і без карти можна зрозуміти, чому саме тут відбувалися бої; група скульптур з біноклями ідеально передає цей погляд. Вздовж пішохідної доріжки виросли дерева, але на пагорбі вітряно; візьміть з собою куртку. Дюатепе є частиною національного парку Дюатепе-Карталтепе; він закритий по понеділках, в інші дні відкритий вдень. На церемоніальній площі та перед стіною з іменами слід дотримуватися тиші; у середині вересня, під час тижня річниці, тут багато людей, тому краще приїхати раніше. До Карталтепе можна дістатися автомобілем за кілька хвилин.

Джерело: Районна адміністрація Полатли; EBA (освітня платформа); Вікіпедія, Дюатепе (пагорб).

За шість кілометрів на захід від міста Полатли, біля автостради E-90, розташований Карталтепе – одна з найбільш помітних точок лінії фронту. За даними джерел, разом із постаментом, 22-метрова сталева скульптура "Мехметчік" сягає висоти від 32 до 40 метрів; вона була відкрита в серпні 2008 року, автором скульптури є Саїд Рюстем. Меморіал, також відомий як "Зупинись, мандрівнику", присвячений 5713 солдатам, які загинули в Сакар'ї, і його видно з дороги. Карталтепе є одним із ключових місць, де було зупинено наступальні дії грецької армії, і є частиною національного парку.

Центр пропаганди битви при Сакар'ї та турецької історії, розташований за меморіалом, є найдовшою точкою зупинки на маршруті. Центр, чия будівництво почалося одночасно з відкриттям меморіалу, як панорамний музей, містить зони демонстрації та експозиції, інформаційні екрани, інтерактивні експозиційні столи, світлові та звукові шоу, декоративні зони з тривимірними моделями та зображеннями, а також відеостіни, які розповідають про війну. За даними джерел, будівля має п'ять поверхів, і там можна провести кілька годин. Якщо ви приїжджаєте з дітьми, сплануйте свій день, зосередившись на цьому місці, оскільки тут можна найкраще зрозуміти значення траншей на рівнині.

Картлтепе є найбільш відвідуваною частиною національного парку; він закритий по понеділках і вівторках, а в інші дні відкритий протягом дня. Актуальний графік роботи та інформація про можливу плату доступні на веб-сторінці регіонального управління. Територія навколо меморіалу велика і рівна, прогулянки тут не дуже популярні. Дорога від Дюатепе до цього місця займає кілька хвилин, а до Шехітлер Каші – зовсім недалеко; можна спланувати відвідування обох меморіалів та центру в один день.

Джерела: Районна адміністрація Полатли; Регіональне управління сільського господарства та лісового господарства №9; Вікіпедія, Меморіал "Мехметчік".

Меморіал розташований на вершині пагорба Шехітлер Каші, за межами міста Полатли, за вісімдесят кілометрів від Анкари. Його будівництво розпочалося у 50-ту річницю перемоги, 13 вересня 1971 року, а відкриття для відвідувачів відбулося 28 жовтня 1973 року. У списку культурної спадщини автор пам'ятника зазначений як Халук Тезона. Меморіал складається з трьох частин: основного корпусу, скульптурної групи та музею. Підйом починається з висоти 915 метрів і проходить 420 сходами до висоти 970 метрів; дорога спочатку широка, а потім звужується вгору. З обох боків розташовано по 42 пари колон; ці колони символізують ніч і день війни, а звужуючася дорога – перемогу над переважаючими силами противника.

На вершині сходів розташовані рельєфи, що розповідають історію перемоги, та музей. У музеї представлені бюсти головнокомандувача Мустафи Кемаля, начальника Генерального штабу Февзі Чакака та командувача Західного фронту Ісмета Іненю, а також колони зі списками імен офіцерів, які брали участь у війні, від командирів рот до командирів корпусів, а також документи та фотографії, пов'язані з битвою при Сакар'ї. Скульптурна група зображує солдатів, жінок і дітей, що символізує участь усього народу у війні. Меморіал Сакар'ї в Полатлі був відкритий для відвідувань у 1932 році; цей меморіал був побудований через сорок років, щоб вшанувати перемогу на рівні всього міста.

Підйом сходами досить складний; на вході варто уточнити, чи є дорога для автомобілів, щоб дістатися до вершини, особливо для літніх людей або тих, хто подорожує з маленькими дітьми. З вершини відкривається вид на місто Полатли та навколишню долину. Це місце пам'яті, тому тут очікується тиша та повага. Для тих, хто приїжджає до Полатли громадським транспортом, це єдине доступне місце; враховуйте, що інші частини комплексу можуть бути закриті у понеділок, тому виберіть інший день тижня для відвідування.

Джерело: Культурний портал; Управління 9-го регіону сільського господарства та лісового господарства; Список культурної спадщини; Вікіпедія, Музей перемоги при Сакар'ї.

Щоб завершити день, поверніть у напрямку на північний захід, до села Яссихюк: двадцять дев'ять кілометрів від Полатли. Гордіон був столицею Фригії; поселення на кургані існувало з третього тисячоліття до нашої ери до римського періоду, а рівнина заповнена майже вісімдесятьма курганами, датованими з дев'ятого століття до нашої ери до другого століття. Найбільший з них – курган Міди: приблизно в 740 році до нашої ери він був насипаний і досягає висоти понад п'ятдесят метрів і діаметру близько трьохсот метрів. У 1957 році команда Родні Янга досягла дерев'яної поховальної камери, де знаходився цар, лежачий у відкритій труні з тканини фіолетового та золотого кольорів, а також бронзові посудини, бронзові застібки, шкіряні пояси з бронзовими прикрасами та надзвичайно добре збережені різьблені дерев'яні меблі. Аналіз залишків у посудинах показав, що під час похоронної трапези їли ягнятину або козятину, а також вживали алкогольний напій. Вважається, що могила належить Гордію, батьку Міди, а цей курган був першим великим проєктом, розпочатим після того, як Міда зійшов на престол.

Розкопки розпочалися на початку 20 століття братами Керте, а з 1950 по 1973 рік їх продовжував Музей Університету Пенсильванії під керівництвом Янга. У 2023 році Гордіон був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Музей Гордіон, відкритий у 1963 році, представляє знахідки від епохи бронзи до римського періоду в хронологічному порядку; курган і інші кургани знаходяться поблизу музею. У статті "Подорож до Гордіону потягом" детально описано маршрут; виділіть близько двох годин, щоб оглянути кургани, музей і курган. Інформацію про години роботи музею можна знайти на веб-сайті Генерального управління музеїв; відстань до Анкари становить близько дев'яносто кілометрів, тому не затримуйтеся, щоб не запізнитися.

Джерело: Вікіпедія, Гордіон; Вікіпедія, Гордіон; Вікіпедія, Музей Гордіон.