Музеї, комплекси та османські ринки в районі Селіміє.

Музей розташований приблизно за п'ятдесят метрів від східних воріт Селіміє, на вулиці Кадірпаша Мектеп. Перед тим, як увійти в будівлю, зверніть увагу на османські надгробні камені, виставлені у відкритому просторі поруч. Форми "сарık" (головний убір) та "кавук" (шапка) на надгробних каменях – це свого роду мова, яка розповідає про професію та статус власника. Зупиніться біля кількох каменів і порівняйте їхні форми – це чудовий початок вашого візиту. Сучасна будівля була спроектована відомим архітектором Іхсаном Кьоглю і відкрита 13 червня 1971 року під назвою Музею археології та етнографії. Однак історія музейної справи в Едірне набагато давніша. Перший музей міста був заснований у 1925 році в медресе Дарюлхадіс, що біля Селіміє, а з ростом колекції експонати почали переміщувати в інші медресе комплексу.

Всередині спочатку відвідайте відділ археології, оскільки експозиція представлена в хронологічному порядку. У перших вітринах ви знайдете зуби, щелепи та хребці слонів, носорогів та коней, знайдених в околицях Едірне. Ці скам'янілості відкривають чудовий погляд на ландшафт Фракії задовго до появи людей. Потім перейдіть до знахідок, що датуються каменоломною епохою, та похоронним стелам, що зображують фракійських вершників. Зверніть увагу на поставу вершника на стелах та глибину рельєфу; це одні з найважливіших артефактів, що розповідають про доримське населення регіону. Значна частина експонатів походить з розкопок в стародавньому місті Айнос, розташованому на південь від Едірне, тобто в сучасному місті Енез. Приділіть час розгляду амфор з зображеннями, глиняних статуеток та невеликих прикрас. Колекція монет також є однією з особливо відзначених частин музею.

Після відділів археології перейдіть до етнографічного відділу. Тут представлені традиційні костюми Балканського півострова, зразки каліграфії, килими та доріжки. Найбільш популярними експонатами є відтворення весільної кімнати та вітальні в традиційному будинку в Едірне. Розглядаючи дерев'яні шафи, підлогові подушки та кольори текстилю, ви можете уявити собі повсякденне життя в старих міських будинках. У цьому відділі також представлені деякі особисті речі, які використовував Ататюрк під час його візиту до Едірне.

Якщо ви хочете зробити фотографії, намагайтеся не використовувати спалах і наближайте об'єктив до скла вітрини, щоб уник

Почніть огляд Селіміє ззовні, прогулявшись по зовнішньому подвір'ї комплексу. Будівля розташована на пагорбі, який у джерелах називають площею Кавак або Сарибайир, звідки відкривається вид на Едірне. Прогулюючись по зовнішньому подвір'ї, ви побачите дві медресе, симетрично розташовані по обидва боки від мечеті. Медресе Дарюлькурра сьогодні є фондовим музеєм, а медресе Дарюльхадіс – музеєм турецьких та ісламських артефактів; якщо у вас є час, ви можете включити один з них у свій маршрут. Потім зверніть увагу на мінарети, розташовані в чотирьох кутах мечеті. Кожен з них має три балкони, а їхня висота становить 70,89 метра, що робить їх одними з найвищих мінаретів, збудованих Османською імперією. Архітектор Сінан розмістив мінарети не у звичайних кутах подвір'я, а у кутах жіночої галереї (харіму), таким чином обрамлюючи купол з усіх боків. У джерелах зазначено, що до балконів двох мінаретів, розташованих з боку входу, ведуть три окремі сходи, які не перетинаються. Увійдіть у внутрішнє подвір'я через просту браму з північно-західного боку. Мармуровий фонтан, розташований у центрі подвір'я, оточений аркадами та невеликими куполами, є одним з найкращих зразків кам'яної та мозаїчної роботи того часу. Зверніть увагу, що третя аркада, що веде до харіму, значно вища за інші три; це навмисно зроблено, щоб погляд від подвір'я був спрямований безпосередньо на купол. Розміри внутрішнього подвір'я та харіму мечеті приблизно однакові; обидва мають розміри близько 60 на 44 метри. Коли ви заходите всередину, знімаючи взуття, перше враження – це те, що простір об'єднаний під одним куполом. Купол спирається на вісім великих опор, які зливаються зі зовнішніми стінами, не розділяючи внутрішній простір. Діаметр купола становить близько 31 метр, а його висота, за даними джерел, коливається від 42 до 43 метри. У біографії Сінана зазначено, що майстер стверджував, що цим куполом він перевершив купол Айя-Софії. У центрі простору, прямо під куполом, розташований дерев'яний мінбар, що спирається на дванадцять низьких арок; невеликий мармуровий фонтан під ним також вартий уваги. За легендою, перевернутий мотив тюльпана на одній з ніжок мінбару є пам'яттю про колишнього власника землі. Потім підійдіть до ніші (міхрабу). Ізніцькі керамічні плитки, що при Довжина споруди, за різними джерелами, становить від 225 до 256 метрів. Розповідається, що під центральним куполом, де знаходиться молитовня, ремісники щоранку дають обіцянку чесно працювати. Ви виходите з ринку і, спускаючись вниз у напрямку Старого мечету, потрапляєте до бедестена. Джерело: Культурний портал, мечеть Селіміє та ринок Селіміє; Вікіпедія.

Бедестен розташований на південно-західному схилі пагорба, де знаходиться Селіміє, і знаходиться безпосередньо поруч зі Старою мечеттю. Їх варто розглядати разом, оскільки бедестен був побудований як частина вакуфного майна Старої мечеті. За даними порталу "Kültür Portalı", будівництво було розпочато султаном Челебі Мехмедом у 1417-1418 роках; "TDV İslam Ansiklopedisi" додає, що початок будівництва датується періодом правління Муси Челебі. Орендна плата за магазини покривала витрати на утримання та обслуговування мечеті. Отже, ви потрапляєте в приклад того, як виглядав цей простір приблизно сто п'ятдесят років тому.

Перш ніж увійти, огляньте будівлю ззовні, з одного з кутів. Стіни облицьовані двокольоровим обробленим каменем, між якими видно ряди цегли. У верхній частині розташовано чотирнадцять куполів, покритих свинцем, які розміщені в два ряди. Під кожним куполом знаходиться вікно у формі гострого арки; світло, яке освітлює інтер'єр, потрапляє через ці вікна. З чотирьох сторін будівлі є входи, тому, незалежно від того, з якого боку ви підійдете, ви знайдете вхід. За даними порталу "Kültür Portalı", розміри будівлі становлять приблизно сорок сімдесят п'ять метрів.

Увійшовши, зверніть увагу на шість колонок, розташованих в один ряд вздовж центральної осі. Ці колони розділяють простір на чотирнадцять секцій, кожна з яких покрита куполом. "TDV İslam Ansiklopedisi" підкреслює, що ця структура дуже схожа на бедестен у Бурсі; якщо ви бачили Бурсу, ви одразу помітите цю схожість. Магазини розташовані вздовж стін: по десять магазинів з кожного боку, що мають склепінчасту стелю, і по чотири магазини на коротких сторонах. Зверніть увагу на майстерне розташування магазинів, які знаходяться біля вхідних дверей і в кутах.

Бедестен був закритим ринком в османських містах, де продавалися та зберігалися цінні товари. Евлія Челебі писав, що коштовності, що зберігалися тут, коштували, як кілька скарбниць Єгипту, і їх охороняли шістдесят нічних вартових. Мандрівник також зазначив, що в місті були Старий і Новий бедестени; за даними "TDV İslam Ansiklopedisi", сьогодні існує лише один, а місцезнаходження іншого невідоме. З часом навколо бедестена були побудовані караван-сараї та ринки, утворивши велику торговельну зону. Частина з них не збереглася до наших днів, але ринок "Selimiye Arastası" і ринок "Ali Paşa Çarşısı" досі існують.

Ринок Алі-Паша – це довгий, закритий ринок, розташований у центрі Едірне, на розі вулиці Сарачлар та дороги, що веде до Капікуле. Його було збудовано за наказом Семиза Алі-Паша, який обіймав посаду великого візиря в період з 1561 по 1565 роки, щоб забезпечити кошти для благодійних проєктів у районі Бабаескі. У "Тезкирет-юль-ебніє", енциклопедії творів Мімара Сінана, згаданій у "Ісламській енциклопедії TDV", вказано, що назва споруди згадується, і звідси можна зробити висновок, що її автором є Сінан. Дата будівництва, згідно з віршем, написаним едірненським поетом, становить 976 рік за місцевим календарем, тобто 1568-1569 роки. Таким чином, подорож починається у XVII столітті і завершується у будівлі, збудованій в ті ж роки, що й Селіміє.

Якщо можливо, увійдіть на ринок через один із його кінців, щоб одразу побачити його довжину. "Ісламська енциклопедія TDV" називає ці кінці "Воротами Куле" та "Рибною брамою"; між ними розташовано ще чотири брами, які забезпечують доступ з бокових вулиць. Уважно розгляньте арки брам: вони виконані з кольорової кладки, а рами – з обробленого вапняку. У решті будівлі стіни побудовані з цегли, між рядами якої прокладені кам'яні смуги.

Всередині ринок – це єдина дорога, що простягається приблизно на триста метрів і вкрита склепінням. Склепіння підтримується арками, а кожен магазин з обох боків відкривається на цю дорогу через арку. Смугаста текстура склепіння та арок – це найпопулярніше місце для фотографування ринку; найкращий кадр можна отримати, сфотографувавши арки з середини дороги, направляючи об'єктив у бік кінця ринку. Під час прогулянки ви помітите, що двері магазинів розташовані не точно по центру, а трохи збоку. "Ісламська енциклопедія TDV" пояснює цю нерівність необхідністю адаптуватися до планування вулиць того часу, вважаючи це особливістю старої османської міської забудови. Оскільки ринок розташований по прямій лінії, посередині залишено квадратну площу, підтримувану чотирма колонами; у минулому цю площу використовували як місце для молитви.

Кількість магазинів у різних джерелах вказується по-різному, що відображає історію ринку. У документах вакуфів згадується 211 "очей" (вікон) і двадцять п'ять комірок. Євлія Челебі вказує довжину ринку в тисячу кроків і 360 магазинів; леді