Yılankale

Фортеця Йилланкале розташована на східному березі річки Чеян, на стрімкому скелястому пагорбі, що раптово піднімається з рівнини. Згідно з інформацією, наданою адміністрацією великої міської ради Адани, відстань від фортеці до центру міста становить 45 кілометрів; у той же час, турецька Вікіпедія вказує на відстань 13 кілометрів до міста Чеян і 3 кілометри до колишньої автомагістралі E-5. На автостраді є розв'язка, що носить назву Йилланкале. Фортеця розташована в стратегічному місці, з якого відкривається вид на історичний Шовковий шлях, що проходить через гори Таурус і веде до Антіохії, а також на рівнину Чукурова. На заході, на іншому березі річки, розташований пагорб Сіркелі, відомий своїми фризами епохи Хеттів. Історія будівництва фортеці описується по-різному в різних джерелах. Портал "Культурна спадщина" та путівник по місту пов'язують її з періодом хрестових походів і з Візантією. Турецька та англійська Вікіпедія датують її кінцем 12-го та початком 13-го століть, називаючи можливим засновником короля Кілійського армянського царства, Левона I. Вірменська назва фортеці – "Левонкла", тобто "фортеця Левона". На фортеці видно сліди реставрацій, виконаних у візантійський, хрестоносний та вірменський періоди, а вірменські реставрації особливо помітні в арках над дверима та вікнами. На фортеці також знаходиться вірменський напис, що документує ці реставрації. У 14-му столітті, в період правління династії Рамазаноглу, фортеця була покинута. Стара назва фортеці – Ковара або Говара. У 17-му столітті, мандрівник Евлія Челебі, який подорожував цими землями, назвав фортецю "Фортецею Шахмеран", оскільки, за легендою, саме тут мешкали змії, що харчувалися молоком. Згідно з іншою місцевою легендою, фортеця наповнена зміями, які харчуються молоком, і якщо вони колись залишаться без молока, вони спускатимуться до міста Місіс. Сучасна назва "Фортеця Йилланкале" є наслідком цих легенд. З архітектурної точки зору, фортеця являє собою ряд стін і веж, ретельно пристосованих до контурів скелястого пагорба. У дослідженні, опублікованому археологом Едвардсом у 1987 році, план фортеці поділено на три подвір'я; два нижні подвір'я призначені для захисту південно-східного флангу. Стіни, вежі у формі підкови та кімнати з ар Згідно з Культурним порталом, фортеця охоплює в полі зору також фортеці Анавза, Тумлу та Козан, розташовані в долині. Звідси відкривається вид на вузький прохід, де річка Чеян пробивається крізь гори, витікаючи в долину, на археологічний пагорб Сіркелі, розташований на іншому березі річки, і на дорогу, що простягається вздовж усієї долини. Цей вид одразу пояснює, чому фортеця була побудована саме в цьому місці. За інформацією англійської Вікіпедії, фортеця відкрита для відвідування і була відновлена влітку 2014 року. Дорога до фортеці крута, а сходи пролягають серед нерівних скель, тому рекомендується одягати зручне взуття і брати з собою воду. Влітку в середині дня на вершині дуже жарко, тому краще відвідувати фортецю рано вранці або ввечері. Перед відвідуванням варто уточнити актуальні умови відвідування в місцевому управлінні культури та туризму. До фортеці можна дістатися автомобілем, рухаючись у напрямку міста Чеян, і її можна відвідати в один день разом з археологічним пагорбом Сіркелі.