Yarımburgaz Mağarası

Печера Яримбург аз розташована в районі Алтиншехір, що в районі Башакшехір, приблизно за 1,5 кілометра на північ від озера Кучукчемедже. Згідно з інформацією, наданою муніципалітетом Башакшехір, вона знаходиться приблизно за 22 кілометри на північний захід від центру провінції Стамбул, а також безпосередньо на півночі від району Алтиншехір. Печера утворилася в результаті руйнування вапняку еоценової епохи під дією підземних вод, і її вхід звернений до долини Сазлідере. Вона складається з двох взаємопов'язаних частин, які мають окремі входи, розташовані на різній висоті. Верхня печера має розміри приблизно 15 метрів у ширину і 52 метри в довжину, а в ділянці, розташованій поблизу входу, утворюється великий зал, висотою близько 10 метрів. Нижня печера спочатку має вигляд галереї, а потім, проходячи звивистими тунелями, заглиблюється в гору. Згідно з даними проєкту TAY, ця нижня частина тягнеться приблизно на 600 метрів, і від входу вона розгалужується на дві частини на відстані близько 240 метрів. Обидві частини з'єднані коротким і похилим проходом, розташованим поблизу входу. Входи до печери знаходяться на висоті від 11 до 18 метрів над рівнем моря Мармурового моря. На схід від печери розташовується суха долина, що вертикально тягнеться до Сазлідере, яку вважають слідом за старою водною артерією, що утворювала печеру. Оскільки до основної породи в нижній частині печери можна дістатися лише в зоні входу, то її фактичну висоту не вдалося визначити. Наукове вивчення печери розпочалося в середині 20-го століття; першим, хто її дослідив, був, за даними джерел, Абдулла Бей. Перші розкопки, під керівництвом Шевкета Азіза Кансу, а за участю Кілич Кектена, були проведені в 1963 році біля входу до нижньої печери. У 1964 і 1965 роках печера була розділена на квадрати для більш систематичних розкопок. У 1986 році була проведена рятувальна експедиція під керівництвом Мехмета Озджана з Університету Стамбула. У період з 1988 по 1990 роки Університет Стамбула та Каліфорнійський університет (Берклі) спільно реалізували проєкт; розкопками керував Гювен Арсебюк, а в команді був палеоантрополог Ф. Кларк Хоуелл. Розкопки показали, що загальна товщина відкладень у печері, враховуючи обидві частини, перевищує 10 метрів. У верхній частині печери були виявлені ша Деякі знахідки, виявлені в печері, виставлені в Стамбульських археологічних музеях. У 2001 році печера була оголошена зоною археологічної та природної цінності першого ступеня. Під час розкопок у 1988 році обидва входи до печери були закриті металевими решітками, щоб запобігти незаконним розкопкам. Сьогодні на входах все ще видно решітки, і вхід до печери заборонений; відвідування можливе лише ззовні, по стежках, що пролягають перед скелею. Будь ласка, не торкайтеся слідів розкопок, скель і решіток у захищеній зоні, а також не переміщуйте камені на землі. Найкращий вид відкривається з підніжжя схилу, звідки можна одночасно побачити арочний вхід до Нижньої печери та вхід до Верхньої печери, розташований вище. Форми вапнякових скель стають більш виразними вдень, коли на них падає світло збоку. Після дощу стежки на схилі можуть бути слизькими, тому рекомендується взуття з гарним зчепленням. До печери можна дістатися по автомобільній дорозі, що проходить від Халкалі до Алтиншехір; перевірте актуальні автобусні маршрути на сайті İETT. У безпосередній близькості знаходяться берег озера Кючюкчекмедже та долина Сазлідере, які можуть стати чудовим місцем для відпочинку у другій половині дня.