Uluabat Gölü

Озеро Улуабат – велике, неглибоке прісноводне озеро, розташоване приблизно за 34 кілометри на захід від міста Бурса, одразу на південь від шосе Бурса-Ізмір. Воно знаходиться на межі районів Нілфе́р, Караджабей та Мустафакемальпаша. Раніше озеро називалося Аполліонт, і ця назва походить від стародавнього міста Аполлонія, що знаходилося на його березі. Озеро має приблизно 23-24 кілометри в довжину та 12 кілометрів у ширину; його площа коливається від 135 до 160 квадратних кілометрів, залежно від рівня води. Озеро дуже мілке; середня глибина становить близько 2,5 метра, більша частина – 1-2 метри, а максимальна глибина, поблизу острова Халілбей, досягає лише 10 метрів. Висота над рівнем моря – лише 7-9 метрів. Озеро утворилося в результаті тектонічних рухів на рівнині, у вигляді аллювіальної западини. Невеликі острівці, що складаються з юрського вапняку, слугують захистом від хвиль під час штормів, а найбільший з них – острів Халілбей, має площу 190 гектарів. Озеро живиться річкою Мустафакемальпаша, що впадає в нього з південного заходу, утворюючи мулову дельту. Надлишок води відтікає через річку Улуабат на заході та річку Суслулук, а звідти – до Мраморного моря. Через мулистий ґрунт, у вітряні дні вода стає каламутною, тому краще відвідати озеро пішки, а не на човні. У 1998 році озеро було оголошено міжнародною водно-болотною територією, що має важливе значення, згідно з Рамсарською конвенцією. Це одна з 14 таких територій у Туреччині, зареєстрована під номером 944. Площа Рамсарської території становить 19 900 гектарів, а навколо неї визначено більш широку буферну зону. У ті ж роки озеро було включено до міжнародної мережі "Живі озера". У 1989 році організація BirdLife International оголосила озеро важливим орнітологічним районом. Озеро Улуабат є одним з найважливіших місць розмноження малих рожевих фламінго в світі; у 1998 році було зафіксовано 823 пари. Це також важливе місце для харчування та зимівлі великої білої пелікани. На озері гніздяться чапли, кулики, рибалоньки, плискуни, качки та ін. Взимку на озеро прилітає понад 400 тисяч водоплавних птахів; у цей період озеро вкривається зграями чобоніт, великої білої пелікани та куликів. Навколо озера також зустріча Найпростіший спосіб побачити озеро – це прибережне селище Гьольязи. Звідси відправляються екскурсії на човнах, які дозволяють дістатися до островів, наблизитися до заростей кувшинок і спостерігати за пеліканами зблизька. Для спостереження за птахами візьміть бінокль; найкращий час для спостережень – рано вранці та ближче до заходу сонця. Зимові місяці підходять для спостереження за зграями водоплавних птахів, а весна та початок літа – для спостереження за птахами, які гніздяться, та кувшинками. Озеро є природоохоронною зоною; не заходьте в очерети, не підпливайте на човні до пташиних колоній і не залишайте сміття на березі. Озеро протягом багатьох років страждає від навантаження у вигляді побутових та промислових відходів, сільськогосподарських хімікатів та забору води для зрошення; у 2018 році було відкрито підприємство з очищення стічних вод прибережних сіл. Для транспорту використовуйте з'їзди з автостради Бурса-Ізмір до селищ Гьольязи або Ескікараагач; для інформації про громадський транспорт перевірте актуальні маршрути. Розміщення на березі озера обмежене, тому більшість відвідувачів приїжджають сюди з Бурси на один день. Улуабат – це водна місцевість на півдні Мармури, де птахи, рибалки та кувшинки ділять простір, пропонуючи за один день можливість насолодитися як природою, так і історією.