Trabzon Atatürk Köşkü

Трабзонський палац Ататюрка – це білий палац, розташований на пагорбах Соуксу, звідки відкривається вид на місто, серед невеликого соснового гаю. Будівлю було збудовано як літню резиденцію Константином Кабаянідісом, представником трабзонської еліти, що займалася торгівлею та банківською справою. Дати будівництва в різних джерелах різняться. За інформацією, опублікованою в турецькій Вікіпедії та старою директоркою музею, будівництво розпочалося в 1890 році та завершилося в 1912 році. Інші джерела вказують на більш загальну дату, пов'язану з 19 століттям. Палац поєднує в собі елементи європейської та західноєвропейської архітектури епохи Відродження, а на фасаді використано вишукані європейські мотиви. Він збудований з каменю, цегли та дерева за технологією кладки, і складається з чотирьох поверхів, включаючи підвал. За інформацією з джерела, фасад прикрашений кам'яною обробкою, а внутрішні стіни виконані за технологією "багмад". У внутрішньому оздобленні використано керамічну плитку того часу. Кутова вежа з куполом і білий фасад роблять палац впізнаваним з будь-якої точки саду. Планування кімнат описано на веб-сайті "Kültür Portalı" по поверхах. На першому поверсі розташовані вітальня, кімната для відпочинку, їдальня та гостьові кімнати. На другому поверсі – кабінет, велика спальня, кімната очікування та кімната для нарад. На третьому поверсі – дві невеликі кімнати. Музей повідомляє, що разом з будівлею було збудовано резервуар для збору дощової води, що стікає з даху. У 1923 році власником палацу став державний казначейство. У 1930 році його придбала місцева адміністрація, а в 1931 році, рішенням постійної ради, він був переданий на ім'я Мустафи Кемаля Ататюрка. Згідно з інформацією на веб-сайті "Kültür Portalı", Ататюрк був розміщений у цьому палаці під час свого першого візиту до Трабзону в 1924 році, а також відвідав його знову в листопаді 1930 року. Під час свого останнього візиту в червні 1937 року він зупинився у палаці дві ночі. За повідомленнями, саме тут, 11 червня 1937 року, він прийняв рішення про передачу всього свого майна народу та підготував список, який надіслав прем'єр-міністру. Після смерті Ататюрка палац перейшов до його законної спадкоємиці, сестри Макбуле Бойсан. Муніципалітет Трабзону придбав будівлю з метою її використання як музею та зареєстрував її в 1943 році. У тому ж році він був У дощову погоду садові доріжки можуть бути слизькими. Після вілли буде цікаво порівняти дві різні концепції житла, представлені віллою та будинком Костакі, розташованим у музеї Трабзону, оскільки вони належать до одного й того ж періоду.