Soğukçeşme Sokağı

Вулиця Сокучешме розташована в районі Султанахмет, між собором Святої Софії та зовнішніми стінами палацу Топкапи. Це вузька вулиця, викладена бруківкою, для автомобільного руху заборонена. Один кінець вулиці починається біля перших воріт палацу Топкапи, відомих як Бабі-і Хумайун, а інший спускається до парку Гюльхане. Назва вулиці походить від мармурової фонтану, розташованої біля її кінця, у бік парку Гюльхане, який датується періодом правління Селіма III, тобто 1800 року. Вздовж вулиці розташовані дванадцять історичних будинків та один резервуар римської епохи. Згідно з турецькою Вікіпедією, вулиця набула своєї форми у XVIII столітті; найдавніший документ – це запис про продаж ділянки від 1784 року, а найдавніша реєстрація власності датується 1782 роком. Першими мешканцями були працівники палацу та собору Святої Софії, а також шейх дервішського ордену Назікі. З часом на вулиці почали селитися представники середнього класу Стамбула. Шостий президент Туреччини, Фахрі Корутюрк, народився у цьому будинку у 1903 році, і будинок, де він народився, досі стоїть. Будинки – це дво- або триповерхові традиційні турецькі будинки з балконами та дерев'яними ґратками; їх розмір варіюється від чотирьох до десяти кімнат. У період з 1950-х по 1980-ті роки вулиця швидко занепала. Деякі дерев'яні будинки були зруйновані та замінені бетонними будівлями, один будинок був перетворений на автомайстерню, а інший заповнений стосами паперу для друкарні. Реставрація: Турецьке товариство автомобілістів та туризму, під керівництвом тодішнього генерального директора Челіка Гюлерсоя, придбало будинки у 1985 році та повністю відреставрувало вулицю в період з 1985 по 1986 рік. Згідно з власною історією організації, реставрація дерев'яних будинків була завершена у 1986 році, і будинки були відкриті як гостьові будинки. Згідно з інформацією, наданою турецькою Вікіпедією, всі будівлі між собором Святої Софії та стінами палацу були зруйновані та відбудовані за новими проектами. Нові будинки мають бетонний каркас, обкладений деревом, а фасади пофарбовані в пастельні кольори, як це описували мандрівники XIX століття. Цей метод був як похвалений за збереження зовнішнього вигляду вулиці, так і критикований за те, що не зберіг оригінальну дерев'яну структуру. Реконструкція резервуара була виконана Мустафо Увійдіть через ворота Bab-ı Hümayun: з одного боку – Айя-Софія, з іншого – стіни палацу, а між ними – ряд будинків пастельних кольорів з балконами. Зверніть увагу, як змінюються кольори фасадів, коли ви спускаєтеся вулицею до парку Гюльхане, а також на вікна з решітками та дерев'яні карнизи. Зупиніться біля фонтану та прочитайте напис; саме ця споруда дала назву вулиці. Вранці вулиця зазвичай порожня, і затінена сторона ідеально підходить для фотографування; вдень сонце освітлює фасади будинків. Ця вулиця – тихе місце, де можна відпочити від метушні Султанахмета, і це найспокійніший шлях, що веде від Айя-Софії до парку Гюльхане. Транспорт: До зупинок трамвая T1, що знаходяться біля Султанахмета та Гюльхане, можна дійти пішки за кілька хвилин від обох кінців вулиці. Також можна дістатися до парку Гюльхане пішки від станції Marmaray Sirkeci. Під час цієї прогулянки можна відвідати літературну бібліотеку імені Танпınar, розташовану в палаці Алай, та парк Гюльхане.