Sirkeli Höyüğü

Сіркелі-хьоюк – це великий поселенський пагорб, розташований приблизно за 40 кілометрів на схід від Адани, у місці, де річка Чеян проривається через гори Місіс (гора Нур), виходячи на рівнину. Пагорб знаходиться в районі Сіркелі, на західному березі річки, поблизу стародавньої дороги Місіс-Чеян. За даними турецької Вікіпедії, пагорб має розміри 400 на 300 метрів і висоту 30 метрів, а разом із нижнім містом площа поселення становить близько 80 гектарів. Каталог культурної спадщини визначає його як один з найважливіших пагорбів Кілікії. На протилежному березі річки, безпосередньо над пагорбом, знаходиться середньовічна фортеця Йилланкале. Важливість пагорба зумовлена його розташуванням. На проектній сторінці Мюнхенського університету імені Людвіга-Максиміліана цей район описується як один з найважливіших перевалних пунктів Кілікії; дорога веде на схід, до перевалу Аманос, що веде до Сирії, а на захід – через Адану та Тарсус до Кілійських воріт. Залізниця, що веде до Багдаду, і сучасна автомагістраль проходять безпосередньо біля південного краю пагорба. Річка огинає пагорб з обох сторін, забезпечуючи природний захист разом з горами, а з пагорба відкривається вид на всю рівнину, що простягається на схід, захід і північ від вигину річки. Геомагнітні дослідження вказують на можливу наявність річкового порту в нижньому місті на півночі. Археологічні розкопки показують, що поселення існувало приблизно з 5000 року до нашої ери, тобто з часів неолітичної епохи, і було заселене протягом бронзової та залізної епох, а також у римський період, до 100 року нашої ери. Перші розкопки були проведені в 1936 році Дж. Гарстангом, а в 1951 році М. В. Сетон-Вільямс з тієї ж команди провела поверхневі дослідження пагорба. У період з 1992 по 1996 рік Бартхель Груда з Мюнхенського університету продовжив розкопки, а в 1997 році Горст Ехрінгаус з Інсбрузького університету. У 2006 році розкопки були відновлені спільно з Університетом Тюбінгена та Університетом Чанаккале Онсекіджарт, а з 2011 року – спільно з Університетом Берна. Під час розкопок у 2006 та 2007 роках на північному заході пагорба було виявлено велику укріплену споруду, збудовану в часи пізньої бронзової епохи та знову використану в часи залізної епохи. Розташування кургану, ймовірно, було важливим переходом через річку на шляху до Сирії. Праворуч від рельєфу, на відстані кількох метрів, у 1994 році було виявлено сліди іншого рельєфу. Цей рельєф, можливо, був свідомо вирізаний в давні часи і може бути помітний лише при певному куті падіння сонячного світла. Детальний тривимірний аналіз, проведений у 2017 році, показав, що вирізаний напис, ймовірно, присвячений Муатталі, синові III Муршілі. На кам'яній платформі над рельєфами є три круглі западини, які, як вважається, використовувалися для ритуальних обідів, і вони є частиною більшого культового комплексу, який також включає споруду, розташовану на заході від рельєфів. Почніть огляд з рельєфу, спостерігаючи за ним здалеку, трохи віддаляючись; контури фігури стають більш чіткими, коли світло падає збоку. Потім підніміться на вершину, щоб побачити вузький прохід, де річка прорізає гори і виходить на рівнину, а також розташовану на протилежному березі фортецю Йилланкале. Розкопки представлені відкритими ямами; не заходьте на територію розкопок без дозволу, якщо розкопки проводяться, і не наступайте на стіни. Влітку на вершині немає тіні, тому краще відвідувати її вранці або ввечері. До кургану можна дістатися з дороги, що веде в напрямку Джейхана, і його легко відвідати в один день разом із фортецею Йилланкале.