Sadabad ve Kağıthane Deresi Mesiresi

Садабад – це назва, якою в 18 столітті називали рівнинну місцевість, що простягалася по обидва береги річки Кагытхане, що впадала в Золотий Ріг. За даними Ісламської енциклопедії, ця назва означала "благодатне, процвітаюче місце". З часів правління Сулеймана Величного ця долина була одним з найулюбленіших місць відпочинку для жителів Стамбула. Евлія Челебі описував, як тут ювеліри та ковальські майстри розбивали табори, де відпочивали та проводили зустрічі. Ювеліри, антиквари та ковалі також проводили тут ритуали, пов'язані з їхніми професіями. Весною це було одним з найпопулярніших місць для відпочинку на відкритому повітрі. У візантійський період річка називалася Барбіос, а назва "Кагытхане" походить від паперових фабрик, що тут розташовувалися. У період правління Баязида II у долині було збудовано пороховий завод, який працював протягом тривалого часу. У 16 столітті було зведено фонтан Імрахор та палац Імрахор, а за часів правління Мурада IV тут було облаштовано палац та сад у перському стилі. Особливої популярності цей район набув на початку 18 століття. За переказами, у 1717 році пишне сільське свято, яке тут влаштував великий візир Невшехірлі Дамат Ібрагім-паша, справило велике враження на султана Ахмеда III, який полюбив це місце. У 1722 році русло річки перед палацом було очищено та перетворено на рівний канал з мармуровими обшивками по обидва боки. Записи свідчать, що мармур для цього каналу було привезено з палацу Кулелібагче в районі Ченгелькей. Вздовж каналу було збудовано дамби, водоспади та басейни, а вода, протікаючи через невеликі водоспади, збиралася в мармурових басейнах. Літній палац було завершено протягом кількох місяців влітку 1722 року; джерела вказують різні дати завершення, від кінця липня до початку серпня. Навколо палацу було збудовано павільйони, мости та фонтани, а також заохочувалося будівництво інших палаців вздовж річки для представників вищої знаті. Згідно з даними муніципалітету Кагытхане, було збудовано 173 палаци на схилах, що вели до Золотого Рогу. Плани облаштування саду та каналу часто пов'язують з візитом до Парижа Мехмеда Ефенді, відомого як Йірмісекіджелебі. Архітектор Седад Хаккі Елдем у своїй роботі 1977 року стверджував, що Садабад не дуже схожий на французьку садибу. У ті роки пісні Поруч із будівлею муніципалітету можна побачити нечисленні фрагменти, що збереглися від палацу, на відкритому повітрі. Мечеть Садабад, розташована біля річки, була побудована в 1863 році за наказом султана Абдулхаміда II на місці старої мечеті Хайрабад. Це дерев'яна споруда з однією мінаретою, яку також називають мечеттю Азізіє. За даними місцевої адміністрації, частина кам'яних руїн палацу, побудованого для Атіє Султан, досі збереглася за автобусною зупинкою в районі Каґітхане. Найкращий час для відвідування – весна, коли в цьому місці зазвичай найбільше відвідувачів. Оскільки територія вздовж річки рівна та невеликої протяжності, прогулянка тривалістю в одну годину буде достатньою, щоб оглянути руїни та мечеть. До центру Каґітхане можна дістатися громадським транспортом; актуальні маршрути метро та автобусів можна перевірити на сайтах Metro İstanbul та İETT.