Odunpazarı Evleri

Одунпазари – це історичне ядро міста Ескишехір, розташоване на схилах пагорбів на півдні міста. Назва району походить від ринку, де торговці з навколишніх сіл продавали дрова. До середньовіччя місто називалося Дорілайон, а коли турки оселилися в цьому регіоні, вони, побачивши руїни стародавнього міста, назвали це місце "старе місто". Згідно з народною легендою, яку передає муніципалітет Одунпазари, перші поселенці, щоб вибрати місце для свого поселення, повісили шматки яловичої печінки на березі річки Порксу та на пагорбі, де зараз розташований Одунпазари. Кажуть, що печінка, яка зіпсувалася пізніше, була повішена на пагорбі, тому перше поселення було засноване саме там. Будинки, які ви бачите сьогодні, представляють собою цивільну архітектуру османського періоду, і Міністерство культури та туризму відносить їх до найкращих зразків цивільної архітектури 19-го століття. Звивисті дороги, тупики та будинки, розташовані впритул один до одного, з балконами та дерев'яними декоративними елементами, зберігають унікальний характер цього району. Фасади будинків, що виходять на вулицю, мають виступи та консолі, тобто верхні поверхи виступають над нижніми, нависаючи над вулицею. Деякі будинки привертають увагу своїми білими стінами та коричневими рамами вікон, а інші – блакитними або теракотовими фарбами. Житла зазвичай будуються двох типів: у першому випадку вхід безпосередньо з вулиці, а сад розташований позаду, у другому – будинок розташований у саду, а сад знаходиться спереду. Будинки можуть бути одно-, дво- або триповерховими, а кімнати розташовані навколо центральної вітальні. На першому поверсі зазвичай знаходяться кухня, комори, пральня або склад, а сімейне життя відбувається на верхніх поверхах. Кутова кімната, вікна якої виходять у два боки, є найбільшою та найважливішою кімнатою в будинку. За даними турецької Вікіпедії, ці будинки мають спільні архітектурні особливості та мотиви з будинками в Сафранболу, Бейпазарі та Гьойнюку. У 20-му столітті цей район втратив своє значення як житловий район. У "Ісламській енциклопедії" Турецької диктатської спілки зазначено, що при будівництві вулиці Шейх Шехабеддін, яка з'єднує Одунпазари з центром міста, деякі історичні та архітектурно цінні будинки були зруйновані. Після того, як цінність цих будинків знову була оцінена, район був включений до списку історичних пам'яток і сьогодні зберігається як "історичний та міський комплекс". У рамках проекту "Відродження будинків Одунпазари", який реалізує муніципалітет Одун Один з екземплярів виробу "Тютюниця "Гюль Аса", виготовленого майстром Хафізом Ахмет Ефенді, сьогодні виставлений у музеї Аніткабір. Над будівлею Ягджізаде Коджаги знаходиться оглядова вежа, яка зараз використовується як бібліотека та музей Атаола Бехрамоглу. Будівля ліцею імені Ататюрка також є пам'ятником, що охороняється відповідно до плану збереження міського району Одунпазари. Район є центром ремесел, таких як обробка міді, виготовлення виробу з олова, антикваріат та різьблення по дереву. Ви можете побачити тюльпановий камінь, символ Ескішехіру, як у музеї, так і в майстернях у караван-сараях та на ринках. Оскільки вулиці вимощені бруківкою і місцями мають нахил, рекомендується одягати зручне взуття. Більшість будинків – це житлові будинки або адміністративні будівлі; зайти можна лише в ті, що відкриті як музеї та галереї. Найкращий час для фотографування яскравих фасадів – рано вранці або ввечері, коли світло найбільш сприятливе. До району можна дійти пішки від центру міста вулицею Хамамйолу. Для тих, хто приїжджає трамваєм, сторінка з інформацією про транспорт музею сучасного мистецтва Одунпазари (EsTram) показує зупинку "Ліцей імені Ататюрка", звідки до вулиць можна дійти пішки. Перед відвідуванням перевірте на офіційних веб-сайтах музеїв, в які дні та години вони працюють.