MKE Sanayi ve Teknoloji Müzesi

Музей машинобудування та технологій MKE розташований на території промислового комплексу в районі Тандоган і є музеєм, що розповідає про розвиток оборонної та машинобудівної промисловості Туреччини. Він був відкритий 22 травня 2013 року. Згідно з описом на порталі "Культура", метою музею є популяризація внеску установи в історію промисловості та виникнення нових підприємств, а також збір, збереження та експонування артефактів та документів у цій галузі. У нещодавніх повідомленнях музей часто згадується під назвою "Музей військового виробництва MKE". Згідно з повідомленням видання Daily Sabah, після масштабної реставрації музей знову відкрився для відвідувачів у 2023 році. **Від Tophane до MKE** Історія установи сягає періоду правління Фатіха Султана Мехмета, коли було засновано Tophane-i Amire. З часом ця структура змінювала назви: у 1832 році – Tophane-i Amire Müşirliği, у 1908 році – Tophane-i Amire Nazırlığı, у 1909 році – İmalat-ı Harbiye Müdüriyet-i Umumiyesi, а у 1921 році – Askeri Fabrikalar Umum Müdürlüğü. У 1950 році установа отримала назву Makina ve Kimya Endüstrisi Kurumu. У роки Війни за незалежність тут виробляли гвинтівки, стволи, боєприпаси, мечі та сокири, а також проводили ремонт зброї. У подальший період тут також виробляли цивільні вироби, такі як лічильники електроенергії, газові плити, акумулятори та сільськогосподарські інструменти, а також відігравали важливу роль у створенні інших промислових підприємств. **Будівля та пожежа** На місці, де зараз розташований музей, за часів правління II Абдульхаміда була побудована будівля для кавалерійського гарнізону. Під час Війни за незалежність будівля використовувалася як майстерня з виробництва зброї, а також як місце зберігання військового майна, яке було вивезено зі Стамбула до Анатолії. Згідно з інформацією на сайті Wikipedia, 20 листопада 1922 року в будівлі сталася велика пожежа, яка знищила її. Розповідається, що дружина Ататюрка, Латіфе Ханим, відвідала місце пожежі, і саме там вона промовила слова: "Турок, пишайся, працюй, довірся". Джерела надають різну інформацію про стан будівлі: на сайті Wikipedia зазначено, що музей розташований у будівлі, яка була відбудована після пожежі, тоді як в "Турецькій туристичній енциклопедії" стверджується, що будівля, яка постраждала від пожежі, була відновлена, і її відкриття відвідав Мустафа Кемаль. З 1920 по 2013 рік будівля використовувалася як адміністративна будівля для різних відділень, що на Щоденна газета Daily Sabah пов'язує ці боєприпаси з боями під Іненю в березні 1921 року, зазначаючи, що використані контейнери відправлялися на фабрику для повторного заповнення. У цій же доповіді зазначено, що в колекції налічується 2352 експонати, тобто кількість експонатів у оновленій виставці більша, ніж у старих джерелах. У виставці також представлена "Hatıra-i Celadet Şehadetnamesi", яка документує кампанію, під час якої населення під час Першої світової війни робило пожертви золота, срібла та залізних цвяхів для армії. Згідно з повідомленням 2024 року, директор музею заявив, що це єдиний військовий музей, який містить польові гармати. У виставці також згадуються дерев'яні вози того періоду та годинники, виготовлені в майстерні будівлі. На відкритій території в саду розташовані морські міни, локомотиви та вагонетки, виготовлені підприємством для шахт, трактори, будівельна техніка, зенітні гармати, дорожні катки та великі металообробні машини. Найбільш вражаючим об'єктом є зразок гармати, взятий з лінкора "Явуз" (Goeben), який входив до складу Османського флоту під час Першої світової війни. Щоб зрозуміти масштаби великих машин, рекомендується спочатку прогулятися садом, а потім відвідати зали. Відвідування та транспорт: Джерела повідомляють, що музей не працює по неділях і в державні свята, а вхід безкоштовний. Однак, оскільки час роботи вказаний по-різному в різних джерелах, перед відвідуванням рекомендується уточнити актуальну інформацію в самому закладі. Враховуйте, що, оскільки музей розташований на території установи, на вході може бути запит на пред'явлення посвідчення особи. За інформацією порталу "Kültür Portalı", до музею можна дістатися громадським транспортом, що прямує в напрямку Тандоган. Станція "Anadolu/Anıtkabir" залізниці Ankaray (колишня станція Тандоган) знаходиться в пішій доступності від музею. В той же день можна здійснити коротку поїздку на північ до Аккюпрю та на захід до адміністративної будівлі Університету Газі.