Meriç Köprüsü

Міст Меріч, також відомий як міст Меджидіє або Новий міст, є історичним кам'яним мостом, що перетинає річку Меріч на шляху між Едірне та Караагач. Згідно з інформацією з Культурного порталу, будівництво мосту розпочалося в 1842 році за часів правління султана Абдулмеджида, а завершено його було в 1847 році. Брошура Міністерства культури та туризму також вказує на ті самі роки. Однак, англійська Вікіпедія стверджує, що будівництво почалося за часів правління султана II Махмуда і завершилося в 1843 році; джерела в цьому питанні розходяться. Назва "Меджидіє" походить від імені Абдулмеджида. Довжина мосту становить 263 метри, а ширина – 7 метрів. Він складається з 12 гострих арк, що підтримуються 13 опорами, і має невеликий нахил від центру в обидва боки. Між опорами арк відкрито для пропуску води під час повеней. У центрі мосту розташована мармурова історична будівля з наскрізними вікнами. Згідно з турецькою Вікіпедією, раніше на куполі цієї будівлі знаходився громозахист у формі сонячного мотиву. Той самий ресурс зазначає, що всередині купола будівлі знаходяться фрески, що зображують краєвиди Едірне. З обох боків мосту були побудовані причали з обробленого каменю, щоб човни, катери та баржі могли пришвартовуватися. Вікіпедія пояснює це тим, що до будівництва кам'яного мосту річка використовувалася для торгівлі з внутрішніми районами Балкан. Протягом багатьох років міст був основним шляхом, що вів від прикордонного переходу Пазаркуле до Караагач. Згідно з англійською Вікіпедією, раніше міст був частиною державної дороги D.100. Сьогодні, оскільки більшу частину цього трафіку перехоплює новий міст, історична споруда стала більш спокійною зоною для проїзду. Річка Меріч, згідно з інформацією з Культурного порталу, бере свій початок у Болгарії, втікає в Туреччину в районі Едірне і є частиною кордону з Грецією. Брошура Міністерства розповідає, що річки Меріч, Арда та Тунджа, що спускаються з Балканських гір, сходяться в Едірне, а далі, отримавши води річки Ерген, впадають у Егейське море. Саме тому Едірне також називають містом вод. Культурний портал зазначає, що навколо двох річок розташовані місця для відпочинку та рекреаційні зони. Місця для відпочинку в Караагачі, до яких можна дістатися, перетнувши міст, розташовані біля річки і є одними з найулюб Для фотографії потрібно вибрати точку з берега, з якої видно міст у профіль, щоб у кадр потрапила вся арка. У вечірні години міст і набережна можуть бути багатолюдними, тому краще прийти трохи раніше, щоб встигнути помилуватися заходом сонця. Після переходу через міст дорога веде до Караача, до історичної будівлі вокзалу та до меморіалу Лозанни. Оскільки це відкрита територія, відвідування можливе в будь-яку пору року, але в дощову погоду варто бути обережними на березі річки.