Lozan Anıtı ve Müzesi (Karaağaç)

Меморіал і музей Лозанни – це комплекс, що складається з меморіалу, площі та музею, розташований у районі Караагач, на південному заході міста Едірне, на іншому березі річки Меріч, на території кампусу Тракійського університету. Найкраще, що можна побачити тут, – це три різні елементи, розташовані в одному місці: сучасний меморіал, історична будівля вокзалу, спроектована архітектором Кемаледдіном, і музей, присвячений Лозаннській угоді. Історія меморіалу починається з історії самого Караагача. 24 липня 1923 року в Лозанні, Швейцарія, було підписано угоду, яка перекроїла кордон між Туреччиною та Грецією, і Караагач, розташований на південному березі річки Меріч, був переданий Туреччині. За даними джерел, передача території відбулася у вересні 1923 року, і одна з кімнат музею повністю присвячена цій події. Ідея створення меморіалу виникла в результаті рішення, прийнятого Сенатом Тракійського університету наприкінці 1996 року, в якому підкреслювалося, що Караагач став частиною території Турецької Республіки завдяки Лозаннській мирній угоді. Будівництво меморіалу та площі розпочалося 29 березня 1998 року і було завершено за 110 днів. Відкриття відбулося 19 липня 1998 року. Меморіал складається з трьох бетонних колос, що піднімаються під кутом 45 градусів від землі. Найвища колоса, висотою 36,45 метра, символізує Анатолію, друга колоса, висотою 31,95 метра, – Фракію, а третя колоса, розташована між ними, висотою 17,45 метра, – Караагач. Колоси з'єднані бетонним кільцем, розташованим на висоті 7,20 метра над землею, яке символізує єдність і солідарність. Перед кільцем розташована скульптура молодої жінки, висотою 4,20 метра, в одній руці якої – голуб, що символізує мир, а в іншій – документ, що представляє угоду. Напівкругла водойма перед меморіалом символізує моря, що омивають три сторони Туреччини. Навколо площі було посаджено по одному дереву за кожен рік існування Турецької Республіки, і, за даними джерел, до осені 1998 року їх кількість досягла 75. На вході до парку розташований бюст Ісмета Іненю, який очолював турецьку делегацію на Лозаннській конференції. Безпосередньо поруч з меморіалом розташована довга і красива будівля – колишній вокзал Едірне, який сьогодні відомий як залізнична станція Караагач. Триповерхова будівля, спроектована архітектором Кемаледдіном у неокласичному стилі, за зразком Колекція, що розпочала свою історію, спочатку складалася з книг, документів і фотографій, пов'язаних з Лозаннським договором, і містилася у двох кімнатах. У 2000 році музей отримав офіційний статус за рішенням Міністерства культури. Виставка кілька разів змінювала своє місце розташування, і після оновлення, 19 квітня 2016 року, вона була знову відкрита. Перший поверх присвячений періоду національно-визвольної боротьби в Фракії, де в коридорі поруч розташовані хронологія того періоду та карти, що стосуються договору. У кімнатах цього поверху за допомогою документів і фотографій розповідається про організацію в регіоні, про фракійські конгреси та про газети Едірне того часу. Другий поверх присвячений звільненню Фракії та Лозаннському договору. Тут можна побачити документи, що стосуються подій, пов'язаних зі звільненням Едірне в листопаді 1922 року. У залі, присвяченій Лозанні, представлені фотографії делегацій, документи, що підтверджують їхні повноваження, фотографії конференц-залів і карти, що відображають кордони Фракії згідно з договором. В останній кімнаті представлені карикатури, що стосуються конференції, а також документи, що стосуються протоколу Караагач і використання станції. Щоб спокійно оглянути виставку, прогулятися площею та подивитися на фасад станції, варто виділити близько двох годин. Відділ культури та туризму муніципалітету Едірне повідомляє, що музей не працює по понеділках; перед відвідуванням перевірте графік роботи на сайті відділу. Щоб сфотографувати всі колони в одному кадрі, відійдіть до входу на площу, до початку алеї, де розташовані ліхтарі. Контраст між простим, геометричним стилем пам'ятника та арковим фасадом станції дозволяє побачити два різні архітектурні стилі, що представляють різні епохи, в одному й тому ж місці. Караагач розташований приблизно в чотирьох кілометрах на південний захід від центру міста, і, як зазначено на порталі культури, до нього можна дістатися громадським транспортом. Ті, хто приходить пішки з центру міста, перетинають історичні мости через річки Тунджа та Меріч, і сама прогулянка знайомить з річковими пейзажами Едірне. Брошура Міністерства культури та туризму також включає Караагач, залізничну станцію Караагач і пам'ятник Лозаннському договору до переліку обов'язкових місць для відвідування в місті. Тому завершити відвідування невеликою прогулянкою вулицями цього району – чудова ідея.