Lebedos Antik Kenti

Лебодос – це стародавнє місто, розташоване на узбережжі Сеферіхасара, на невеликому півострові, який сьогодні називають півострів Кісик. Воно було одним із дванадцяти міст, що входили до Іонійського союзу. На півночі від нього розташовані Смірн і Клазомени, поруч – Тео, а на півдні – Ефес. Згідно з античними джерелами, місто знаходилося за 90 стадіонів на схід від мису Міоннесос і за 120 стадіонів на захід від Колофона. Для тих, хто відвідує Тео та Сіаджык, Лебодос пропонує третє, більш спокійне та менш відоме місце на тому ж узбережжі. Центр міста складається з трьох частин. Акрополь розташований на пагорбі, який називають Кісиктепе або Белентепе; на південному сході від акрополя знаходиться невеликий півострів Ададжыктепе, а між ними – вузька смуга суші. Згідно з даними Вікіпедії, півострів має довжину близько 175 метрів, це низький, скелястий виступ, який з'єднаний з материком смугою суші шириною 201 метр, а акрополь розташований на пагорбі висотою 61 метр. Зазвичай вважається, що місто було засноване у 7 столітті до нашої ери. Однак, під час поверхневих досліджень у 2004 році було знайдено невеликий шматочок обсидіану, що свідчить про можливу набагато давнішу, можливо, неолітичну, поселення на півострові. Античні автори по-різному описують заснування міста. Паусаній пише, що до приходу іоніян тут жили карфи, а переселенці прибули під проводом Андраимона, сина Кодроса. Страбон стверджує, що місто було засноване Андропомпосом, і що раніше воно називалося Артис. Лебодос залишався в тіні своїх відомих сусідів. У нього не було хорошого порту, його околиці були невеликими, і навколо нього були такі могутні міста, як Колофон і Тео. У 5 столітті до нашої ери він спочатку сплачував податок у розмірі трьох талантів до Аттико-Делоської морської ліги, а пізніше сума була зменшена до одного таланту. У класичний період Лебодос був єдиним містом Іонійського союзу, яке не карбувало власну монету, про це повідомляється в турецькій Вікіпедії. Гелленістичний період був бурхливим для міста. Приблизно в 304 році до нашої ери Антигон спробував об'єднати місто з Тео, але ця спроба не вдалася. У 292 році до нашої ери Лісимахо перемістив значну частину населення до Ефеса. Незважаючи на це, місто збереглося і деякий час називалося Птолемаїдою, на честь династії Птолемеїв. Найкращий момент екскурсії – це піднятися на схил, що веде до узбережжя, і звідти оглянути весь півострів. Звідси вершина акрополя, пагорб Ададжіктепе та проміжок між ними виглядають як карта. Затоки та пляжі з обох боків півострова можуть бути багатолюдними влітку, тому весна та осінь – найкращий час для огляду руїн. На території об'єкту слід уникати ходьби по каменях, не слід залазити на залишки стін і не забирати жодні предмети. На заході сонця силует півострова створює чудові фотографії вздовж узбережжя. До Уркмеза від центру Сеферісара можна швидко дістатися узбережжям; для інформації про маршрути громадського транспорту зверніться до веб-сайту транспортного департаменту муніципалітету Ізміра. Якщо відвідати в один день також стародавнє місто Теоса та фортецю Сіґаджік, ви зможете побачити три різні сторони іонійського узбережжя.