Laskaris Sarayı (Nymphaion)

Палац Ласкаріс – це руїни візантійського палацу, розташовані в центрі району Кемальпаша, вздовж головної дороги, що веде з Ізміра. У народі його довгий час називали "Дівчовою вежею". Стародавня назва Кемальпаші була Німфайон; пізніше місто називалося Ніф, а після Війни за незалежність воно отримало свою сучасну назву. Згідно зі статтею, опублікованою в журналі "Беллетен" у 1961 році істориком мистецтва Семаві Ейіче, Німфайон знаходився приблизно за 30 кілометрів на схід від Ізміра, на стародавній дорозі, що з'єднувала Ізмір і Сардес. Це розташування пояснює, чому палац був побудований саме тут. Історія палацу починається в 1204 році. У цей рік армія Четвертого хрестового походу захопила Стамбул, і на території Візантії було утворено кілька невеликих держав. Найпотужнішою з них була держава, якою керувала династія Ласкаріс, з центром в Нікеї; вона існувала з 1204 по 1261 рік. Імператори в цей період не жили в одному палаці, а переміщалися між різними містами в залежності від сезону. Німфайон був одним з найулюбленіших зимових резиденцій. Точно невідомо, хто побудував палац. Згідно з інформацією, наданою Ейіче, зазвичай вважається, що його збудував перший правитель Нікейської держави, Теодор I Ласкаріс. Однак, стаття, опублікована в Університеті Центральної Європи, зазначає, що більшість дослідників пов'язують будівництво палацу з Іоанном III Ватацем (1222-1254). У Німфайоні відбувалися важливі події. У 1214 році тут був підписаний договір між Нікейською державою та Латинською імперією в Стамбулі. Іоанн III Ватац відійшов у вічність 3 листопада 1254 року в наметі, встановленому в саду цього палацу. Теодор II Ласкаріс та Михайло VIII Палеолог проголосили свої імперії тут. 13 березня 1261 року в Німфайоні був підписаний договір між Михайлом VIII та Генуєю, який забезпечив морську підтримку Візантії у поверненні Стамбула того ж року. У 1315 році місто перейшло до турків. Згідно з сайтом Byzantine World, Іоанн був правителем, відомим своєю стриманістю, і простий, функціональний дизайн палацу відображає цей стиль правління. Будівля має прямокутну форму, 25,75 метрів у довжину та 11,50 метрів у ширину, орієнтовану з півночі на південь. Згідно з інформацією від Ейіче, над підвалом насправді було ще Ця частина комплексу, розташована в центрі руїн, вважається місцем, де колись знаходилася ложа або виступ. Дослідники порівнюють цей план із палацом Текфур у Стамбулі, оскільки обидві споруди є багатоповерховими, мають масивні підвали та характеризуються яскравими фасадами. Руїни були відомі протягом тривалого часу. У першій половині 19 століття Шарль Тексьєр коротко описав споруду та опублікував її гравюру. У 1880-х роках Едвін Фрешфілд дослідив споруду та назвав її палацом імператорів Ізніка. У 1958 році Ейіче провів дослідження на місці та опублікував детальний план і опис. Згідно з турецькою Вікіпедією, реставраційні роботи на об'єкті розпочалися в грудні 2011 року. Сьогодні над руїнами встановлено сталевий навіс, який захищає їх від дощу. Відвідуючи палац, спочатку перейдіть на східний фасад, щоб побачити всю споруду. Звідси найкраще помітити різницю між великими каменями в підвалі та цегляними стінами верхніх поверхів. Потім прогуляйтеся навколо споруди, звертаючи увагу на люки, віконні ніші та сліди рампи. Оскільки східний фасад отримує ранкові сонячні промені, різниця в кольорі між цеглою та каменем більш помітна вранці. Через реставраційні роботи територія навколо споруди може бути обгороджена, а внутрішня частина може бути закрита для відвідування; актуальну інформацію можна отримати в муніципалітеті Кемальпаша. До Кемальпаша можна дістатися з Ізміра автомобілем приблизно за півгодини. На південному схилі пагорба в місті також знаходяться руїни фортеці, що датуються візантійським періодом. Разом із розташованою неподалік горою Ніф та рельєфом Карабель, цей об'єкт дозволяє побачити тисячолітню історію Кемальпаша за один день.