Kızıl Kule

Червона вежа, що височіє на березі гавані Аланії, є символом міста та одним із найкраще збережених зразків середземноморської оборонної архітектури 13-го століття. Султан I Алаеддін Кейкубад наказав збудувати цю споруду для захисту гавані, верфі та фортеці Аланії від морських нападів. Згідно з інформацією, наданою муніципалітетом, будівництво вежі було завершено у квітні 1226 року. Майстром, який збудував вежу, був Халепський Ебу Алі Реха аль-Кеттані, про що свідчить напис на вхідних воротах. Вежа розташована на похилій місцевості, безпосередньо на скелі. Тому її висота на східній стороні досягає 33 метри, а на західній – приблизно на три метри менша. Діаметр вежі в основі становить 29 метрів, а кожна з восьми сторін має ширину близько 12,5 метрів. У нижній частині стін розташовані ретельно оброблені прямокутні блоки вапняку, між якими розміщені колони, демонтовані зі стародавніх споруд. Верхні частини побудовані з червоної цегли, від якої вежа отримала свою назву. Зовнішній вигляд вежі чітко демонструє її оборонну систему. На фасадах розташовано 56 віконниць, 22 отвори для обливання супротивника гарячою смолою та водою, а також 6 отворів для відкидання води. На північній стороні, приблизно на 10 метрах над землею, знаходиться напис з чотирьох рядків, присвячений Алаеддіну Кейкубаду. Другий напис на південній стороні містить похвальні характеристики султана. Найкращий спосіб побачити ці написи – це подивитися на вежу з гавані та узбережжя. За скромним зовнішнім виглядом ховається надзвичайно складний внутрішній план. Вежа складається з п'яти поверхів: цокольного, першого, антресольного, відкритого та відкритої тераси, і кожен з цих поверхів має різну планування. У вежу входить через скромні, навмисно маленькі двері та вузький коридор. На цокольному поверсі коридор з арочними стелями оточує центральну восьмикутну колону. Згідно з дослідженнями Ібрагіма Хаккі Конялі, у цих коридорах колись були дерев'яні кімнати, де відпочивали охоронці, і сьогодні можна лише побачити їхні сліди. На перший поверх ведуть високі кам'яні сходи. У верхній частині центральної колони розташований великий резервуар для води, і, за інформацією муніципалітету, цей резервуар досі функціонує. Поруч із резервуаром, на підлозі коридору, розташовані вентиляційні отвори, які знаходяться посередині кожної сторони восьмикутника. Двері в північно-західній частині цього поверху виходять на зовнішні ст Будівля була відновлена в 1951-1953 роках, а в 1979 році на першому поверсі було відкрито етнографічний музей. У музеї представлені килими та доріжки, що розповідають про життя кочових народів в Аланьї та горах Тавр, одяг, кухонне приладдя, зброя, ваги, освітлювальні прилади, ткацький верстат та кочовий намет. Вежа також іноді слугує місцем проведення виставок картин та концертів класичної музики. Зображення вежі було використано на зворотній стороні банкноти номіналом 250 000 лір, яка була в обігу з 1992 по 2005 рік. Будівля включена до списку історичних місць, що ведеться Департаментом комунальних підприємств та дочірніх компаній муніципалітету Аланьї. Актуальну інформацію про години роботи та вартість входу можна знайти на сайті муніципалітету. Вежа розташована безпосередньо біля порту в центрі міста, тому до неї легко дістатися громадським транспортом або прогулявшись вздовж узбережжя. Оскільки сходи високі та круті, рекомендується одягати зручне взуття. Влітку вдень на терасі може бути дуже жарко. Після відвідування вежі ви можете відвідати розташовану поруч верф, а на заході сонця спостерігати, як червоніють цегляні стіни вежі, що видно з порту.