Karatay Medresesi

Медресе Каратай розташоване біля підніжжя гори Алаеддін і з 1955 року використовується як Музей вишуканого мистецтва. Це сельджуцьке медресе, збудоване, згідно з написом на головному порталі, у 1251 році за часів правління Іззеддіна Кейкавуса II, за наказом еміра Джалаледдіна Каратая. Існують різні думки щодо архітектора будівлі: деякі джерела приписують авторство Мухаммеду ібн Хавлану, тоді як інші описують його як автора, ім'я якого невідоме. Медресе відігравало важливу роль у культурному житті сельджуцького міста Конья, було покинуте наприкінці 19 століття та відреставровано в 1954 році. Будівля являє собою медресе з внутрішнім двором, покритою куполом, і є одноповерховою. Стіни збудовані з каменю Сілле, а купол і склепіння – з цегли. Вхід здійснюється зі сходу через головний портал, оздоблений сірим і білим мармуром. Головний портал розташований не в центрі фасаду, а зміщений у південно-східний кут. Верхній напис вказує на дату будівництва та ім'я Каратая. Під написом розташований двоколірний геометричний візерунок з великими вузлами, що обрамляє гострий арк. Схожість цього візерунка з візерунком головного порталу мечеті Алаеддін наближає ці дві споруди. Великі панелі по обидва боки від колон мають геометричний малюнок, що нагадує візерунки килимів. Після проходження головного порталу ви потрапляєте в простір, який сьогодні являє собою сад. Залишки на стінах свідчать про те, що колись тут був квадратний вестибюль з куполом, розміром приблизно 7,60 метра. Через невеликі двері можна потрапити до головного приміщення, яке є серцем будівлі, з великим куполом розміром приблизно 12 на 12 метрів. У центрі цього приміщення розташований квадратний басейн, кругла чаша та вигнутий канал. Купол, що накриває головне приміщення, прикрашений мозаїкою з глазурі, що є однією з найвідоміших рис Каратая. Навантаження від купола передається на стіни через трикутні панелі, що утворюють віялоподібні пандуси в кутах. Внутрішню поверхню купола покривають білі гіпсові смуги, що проходять між смарагдово-блакитними та індиго глазурними плитками. Згідно з "Ісламською енциклопедією", цей декор нагадує споглядачеві небо і є одним з небагатьох збережених прикладів. Візерунок складається з двадцяти чотирьох променів, що утворюють зірки, з'єднані різними вузлами від нижньої У вітринах експозиції представлені фрагменти, що походять з палацу Сельджуків на пагорбі Алаеддін, а також хрестоподібні та зірчасті настінні плитки, виявлені під час розкопок 1941 року. На цих плитках зображені фігури жінок і чоловіків, мисливці на конях, а також рослинні орнаменти. Найбільшу увагу відвідувачів привертають плитки, що походять з палацу Кубадабад, розташованого на березі озера Бейшехір. Зірчасті плитки та плитки-з'єднувачі розміщені поруч, у відповідності до оригінальної композиції, яка була в палаці. На панно зображені члени палацової знаті, що сидять у позі лотоса, сцени полювання, сфінкси, сирени, двоглаві орли, павича та леви. Також велику кількість зображень тварин, таких як мисливські собаки, кролики, антилопи, гірські кози та качки, що є продовженням традицій мистецтва Середньої Азії. У виставці також представлені глибокі чаші, плоскі тарілки та гіпсові панно, що походять з Кубадабада. Рекомендується спочатку зупинитися в центральній частині приміщення, щоб оглянути купол, а потім переходити до вітрин у вестибулях і бічних кімнатах. Маленькі фігурки на зірчастих плитках потребують уважного розгляду, тому варто пересуватися між вітринами без поспіху. Медресе розташоване неподалік від трамвайної лінії, що проходить навколо пагорба Алаеддін, і до нього можна дійти пішки за кілька хвилин. Його також можна відвідати під час однієї прогулянки з медресе Інце Мінарелі. Актуальну інформацію про години роботи та умови відвідування можна знайти на офіційному сайті Генерального управління музеїв.