II. Bayezid Köprüsü (Geyve)

II. Байзеїдський міст – це кам'яний міст, що перетинає річку Сакар'я в районі Гейве, з'єднуючи населені пункти Аліфуатпаша та Гейве. У народі його також називають мостом Аліфуатпаша. Згідно зі статтею, написаною Семаві Ейіче в "Ісламській енциклопедії", міст забезпечував переправу по річці на історичному шляху Гейве-Гьойнюк. Брошура муніципалітету також підкреслює, що міст розташований на одному з важливих перехресть шляху Стамбул-Багдад. Напис на мості, що складається з семи рядків арабською мовою, повідомляє, що він був побудований султаном II. Байзеїдом у 901 році за місцевим календарем, тобто в 1495-1496 роках за григоріанським календарем. Напис виготовлений на мармуровій плиті та розташований у виступній ніші на гейвівській стороні мосту, над нішею у формі міхрабу. Периметр плити обрамлений рельєфними мотивами. Управління культури та туризму провінції виділяє цей декор у стилях румілі та шакакілі хатаї, вважаючи його цінним прикладом турецького декоративного мистецтва кінця 15-го століття. На зворотній стороні ніші знаходиться друга плита квадратної форми. У центрі розміщено медальйон з надзвичайно цінним зразком каліграфії; Ейіче описує, що текст розходиться від центральної точки. Під медальйоном знаходиться напис "Amelü'l-fakir Abdullah", а також ім'я архітектора Мурада ібн Абдулли. На основі цих підписів Ейіче припускає, що міст був спроектований Мурадом, сином Абдулли, а будівництвом займався майстер на ім'я Абдулла. Управління культури та туризму провінції пов'язує авторство проєкту мосту з Факиром Абдуллою, архітектором і інженером султана II. Байзеїда; однак, різні джерела дають різні інтерпретації. Відомо, що на місці мосту раніше існував інший перехід. Згідно з інформацією, яку наводить Ейіче, Орхан Газі відремонтував старий міст через річку Сакар'я і заснував поблизу село Кьопрубаші, жителі якого були відповідальними за догляд за мостом. II. Байзеїд побудував новий міст приблизно за 150 метрів на південь від старого. Управління культури та туризму провінції зазначає, що залишки мосту епохи Візантії все ще можна побачити на острові на північ від сучасного мосту. Розміри мосту в різних джерелах подаються по-різному. Управління культури та туризму провінції та Культурний портал вказують довжину мосту 150 метрів, ширину 5,60 У 1810 році секретар посольства, що відвідував Іран, написав про те, що один з арок мосту був зруйнований. У європейському путівнику, опублікованому в 1864 році, йшлося про те, що дві арки були зруйновані, а прогалину було заповнено деревом. У 1889-1890 роках проводилися обстеження для відновлення мосту з цегли, але проєкт так і не був реалізований. Під час Війни за незалежність, 17 травня 1920 року, міст був утримуваний невеликим загоном під командуванням Алі Фуата (Джебесоя). Згідно з інформацією від Обласного управління культури та туризму, будівля, розташована поруч із мостом, була відкрита в жовтні 1989 року як Музей Кува-і Мілліє та Алі Фуата Джебесоя. Під час реставрації в 1949 році зруйновані арки не були відновлені, а на місці дерев'яної вставки було встановлено більш міцну секцію з металу, яку можна побачити в центрі мосту сьогодні. Коли ви підходите до мосту, спочатку спробуйте побачити його цілісний вигляд з одного з берегів; перехід між кам'яними арками та металевою секцією розповідає про п'ять століть, які пережив міст. Потім перейдіть на бік Гейве та уважно огляньте напис на коринту, зверніть увагу на витончені декоративні елементи в рамі. Підніміться вздовж берега річки, щоб знайти залишки старого мосту на невеликому острівці. Сьогодні міст залишається відкритим для руху, тому будьте обережні з транспортом, коли переходите по ньому. У цьому музеї представлені фотографії, карти та документи епохи Кува-і Мілліє, а також речі, що належали Алі Фуату Джебесою. Музей не працює по понеділках; перевірте години роботи на сайті Обласного управління культури та туризму. Міст розташований приблизно за 30 кілометрів від центру Сакарії, і до нього можна дістатися по асфальтованій дорозі в будь-яку пору року. Оскільки він знаходиться на залізничній лінії Аліфуатпаша, можна також дістатися туди поїздом. Звідси дорога, що веде на південний схід до історичних будинків Тараклі, проходить вздовж річкової долини.