Ihlamur Kasrı

Бешикташ, між схилами Йилдиз та Нішанташі, долина Липи, згідно з історичними джерелами, була місцем відпочинку з 18-го століття до початку 20-го століття, через яке протікала річка Фулья, затінена липами та платанами, серед зелені.

Сьогодні перша частина долини, де розташовані палаци, була виноградником, що належав Хаджі Хюсейну Азі, еміру верфі, в період султана III Ахмеда (1703-1730), а потім була перетворена на сад, що належить султану, ставши частиною державної скарбниці. У другій частині, що піднімається до Йилдиза, відомо, що султани III Селім (1789-1807) та II Махмуд (1808-1839) проводили стрільби з луків разом з лучниками, про що свідчать деякі збережені пам'ятні камені. На цих каменях написані відстані, ступені та дати стрільби султанів по водяним глечикам. У період султана Абдулмеджида (1839-1861) до долини була додана третя частина, відома як "Сад кохання", і були проведені роботи з озеленення та облаштування дамб.

Французький поет Ламартін, у 1846 році, описав Липу та її околиці, будучи гостем султана, так:

“…У саду навпроти будівлі були красиві фруктові дерева та великі липи, які дали назву цій долині. Перед трьома сходами, що ведуть до палацу, маленький фонтан, що не міг перестрибнути гілки жасмину, тихо лився в мармуровий басейн. Липа — це улюблений палац султана; тут він відпочиває та розмірковує.”

На місці цього скромного виноградного палацу султан Абдулмеджид у 1849-1855 роках побудував два палаци і дав їм назву "Нузхетія", що означає "свіжість, радість, щастя".

У період султана Абдулазіза (1861-1876) в саду час від часу проводилися різні розваги та боротьба борців. У наступні роки Липа продовжувала бути місцем відпочинку для султана та його родини, а після проголошення Республіки в 1951 році була передана на використання Стамбульською міською радою і перетворена на "Музей Танзімату".