Hünkar Köşkü Müzesi

Музей "Хюнкар Кьошку" розташований на півдні міста Бурса, в районі Йилдирим, біля підніжжя гори Улудаг, на місці, звідки відкривається вид на місто. Це двоповерховий павільйон. Згідно зі сторінкою управління музеїв Бурси, цей павільйон був побудований у 1844 році губернатором Бурси того часу, Мехмет Саліхом Пашою, як мисливський будиночок для султана Абдулмеджида під час його візиту до Бурси. Той самий джерело повідомляє, що будівництво було завершено лише за 19 днів, залучивши велику кількість майстрів, щоб воно встигло до приїзду султана. Інший ресурс вказує рік побудови як 1859 рік; сторінка музею та Вікіпедія згадують 1844 рік, тому найбезпечніше вважати, що будівництво відбулося в середині 1840-х років. На сторінці музею зазначено, що цей павільйон є єдиною будівлею в Бурсі, збудованою в західному стилі після епохи Реформ (Танзімат) і що вона називалася "Каср-і Хюмайун". У цьому павільйоні зупинялися три султани. Султан Абдулмеджид перебував тут з 29 червня по 2 липня 1844 року, султан Абдулхаміт I – 18 квітня 1862 року, а султан Мехмед V – 23 серпня 1909 року. Зелена зона на півночі павільйону, де султани вітали народ, називалася "Темене", тобто місце вітання; сучасна назва району, Теменери, походить від цього місця, як зазначено на сторінці музею. З часом будівля також називалася "Каср-і Міллі", "Республіканський павільйон" і "Павільйон Ататюрка". Значення павільйону в період Республіки не менше, ніж в османський період. Згідно зі сторінкою музею, у 1922 році Мустафа Кемаль Ататюрк і командувачі Війни за незалежність перебували в цьому павільйоні протягом 12 днів; у Вікіпедії зазначено, що цей перший візит розпочався 16 жовтня 1922 року, і тут обговорювалися питання, пов'язані з Лозаннською конвенцією. Ататюрк також зупинявся тут під час своїх візитів до Бурси в 1925, 1931 і 1935 роках; тому павільйон також відомий як "Павільйон Ататюрка". Сабіха Гьокчен, під час візиту в 1925 році, познайомилася з Ататюрком у саду цього павільйону і стала його духовним дочкою. Згідно з інформацією на сайті "Культурний портал", архітектура павільйону виконана у французькому ампірному стилі, а внутрішнє оздоблення має Спускаться в підвал можно по дерев'яних сходах з різьбленими перилами, а з круглої арки відкривається вид у зал з басейном. Цей прохолодний зал, названий так завдяки невеликому басейну в центрі, раніше використовувався влітку. Сьогодні це тимчасова виставкова зала, де можна побачити один з перших турецьких прапорів, датований 1925 роком, з гербом республіки в кутку. Їдальня, розташована на схід від залу з басейном, є найвеличнішою частиною підвалу. У центрі стоїть горіховий стіл овальної форми на 14 місць. Фігура лева, розташована в центрі стелі, завдяки техніці перспективи, здається, дивиться на того, хто знаходиться в будь-якому кутку кімнати, тому кімнату також називають "Левовою кімнатою". На сайті музею зазначено, що тут знаходиться один з перших прикладів окремої їдальні, яка з'явилася в османських віллах і палацах у 19 столітті. Вілла була відреставрована в 1982-1983 роках, а в 1995 році, завдяки спільній роботі Управління національних палаців і муніципалітету Бурси, її було відновлено, а меблі відновили до оригінального вигляду в майстернях палацу Долмабахче. 29 травня 2003 року вона була відкрита як музей, що належить муніципалітету, і всі експонати є оригінальними речами вілли. Згідно з Вікіпедією, у 2015 році були додані силіконові статуї трьох султанів, які користувалися віллою, а також статуя Ататюрка. Стара будівля, розташована в саду, з 2009 року використовується як соціальний центр муніципалітету, а в саду можна відвідати відкриту виставку, присвячену віллам Бурси. Музей не працює по понеділках, 1 січня та в перші дні релігійних свят. Інформацію про години роботи та умови відвідування можна знайти на сайті bursamuze.com. У музей одночасно допускається обмежена кількість відвідувачів, і пріоритет надається групам, які забронювали відвідування. У дні найбільшого напливу може бути невелика черга. У приміщеннях музею заборонено фотографувати за допомогою фотоапаратів, камер і мобільних телефонів. Під час відвідування просимо залишатися на визначених килимах і не торкатися до експонатів. Екскурсія всередині триває 15-20 хвилин, а ще стільки ж часу варто приділити саду та краєвидам, особливо ввечері, коли світло над долиною стає особливо красивим. У музею немає власної парковки. Найпростіший спосіб дістатися громадським транспортом – автобусом Burulaş №37, який відправляється від зупинки "Heykel" і прямує до вілли "Hünkar Köşkü" по проспекту