Gümüştepe (Misi Köyü)

Гюмюштепе – це стародавнє село, розташоване на південному заході Бурси, у вузькій долині річки Нілюфер, що спускається з підніжжя гори Улудаг. Місцеві жителі досі називають його "Місі". Воно знаходиться приблизно за 12 кілометрів від центру міста, вздовж дороги Бурса-Орханелі, і оточене лісистими пагорбами. У 1961 році село було перейменовано на Гюмюштепе, у 1987 році воно стало районом, що підпорядковується Нілюферу, а в 1989 році було оголошено міською археологічною зоною. За переписом 2013 року, в селі проживало 1257 осіб. Вважається, що назва "Місі" походить від регіону Місія, згаданого у творах Гомера, Геродота та Страбона. За місцевою легендою, слово "Місос" означає "тополь", і колись гора Улудаг була відома саме цією назвою через свої тополі. Річка, що протікає долиною, у Страбона називається "Одріссес", згодом її назвали "Сілвардос" (срібна річка), а потім – Нілюфер. Страбон пише, що мешканці Місії переселилися з Фракії в Південне Мармуре, і що цей народ, змішавшись з римлянами, існував до 5-го століття нашої ери, після чого в регіоні встановилася влада Східної Римської імперії. Під час розкопок, проведених у 2016 році в районі Карапінар, було виявлено поселення, датоване кінцем 6-го століття до нашої ери. У районах Салават і Календер були виявлені залишки епохи пізньої античності та візантійського періоду, а також курган у Демірджі, некрополь у Салават, сторожова вежа та архітектурні фрагменти в Хисарлык. Вони були зафіксовані в археологічному каталозі Нілюфер, опублікованому в 2018 році. Через складну структуру долини тут протягом століть будувалися монастирі, і залишки монастиря Місіполі можна побачити і сьогодні. Місі увійшла до складу Османської імперії в 1316 році, приблизно за десять років до завоювання Бурси. Розповідається, що під час облоги Орхан Газі побудував тут фортецю. За легендою, Місі також служила тимчасовим центром, поки Бурса не була захоплена. Каравани, що прямували до Бурси, переправлялися через річку Нілюфер по мосту в Місі, а дороги, що вели до Дагєніче, а також до Чали, Хасанага та Каяпа, розходилися тут. Стара дорога йшла від центру Бурси до Чекірдже, а потім через Добруча спускалася в долину, досягаючи Місі. Тому село вважалося перехрестям, що з'єдну До Першої світової війни звідси, з Муданьї, відправляли кораблі з вантажами. У 2000-х роках виноробство занепало, а сьогодні відомими продуктами села є виноградне листя, родзинки та паста з родзинок. У село можна потрапити пішки, слідуючи вздовж річки Нілюфер. З мосту, що перетинає річку, найкраще видно будинки, їхні черепичні дахи та ґанки. Вулиці тут вузькі та круті, тому варто одягнути зручне взуття. Частина будинків, відреставрованих муніципалітетом, використовується як культурний та ремісничий центр. Тут також знаходиться філія "Yazıevleri" – центру для письменників та науковців, що належить муніципалітету Нілюфер. Дорога, що веде від площі до берега річки, пролягає під тінями верб і платанів. Ця долина є одним із місць, де жителі Бурси проводять вихідні дні на пікніках. Чайні, розташовані вздовж річки, є популярним місцем для тих, хто хоче відпочити від міської метушні та посидіти біля води. У селі також є початкова школа та дитяча бібліотека. Муніципалітети великого міста та району з 2010-х років працюють над відновленням села, прагнучи перетворити його на живий історичний простір, як це зроблено в Кумалыкъзюк. Тому під час прогулянки ви, ймовірно, побачите будинки, що перебувають у стані ремонту. Село невелике, і для того, щоб спокійно оглянути будинки та прогулятися вздовж річки, потрібно близько двох годин. Дістатися до села можна безпосередньо з центру міста на місцевих автобусах. Для отримання актуальної інформації про маршрути та розклад руху, відвідайте веб-сайт транспортної компанії. Тим, хто приїжджає на автомобілі, слід припаркуватися на стоянці біля в'їзду в село, оскільки історичні вулиці занадто вузькі для проїзду. Поруч із селом розташований кемпінг і автостоянка, створені муніципалітетом. У 2012 році муніципалітет Нілюфер спільно з Асоціацією кемпінгів і автостоянок Улудаг спланував цей об'єкт, який став першим кемпінгом і автостоянкою в районі Бурси, на площі близько 12 гектарів. Проєкт включав табір для наметів, зону для пікніків та загальні будівлі. Хоча Місі не так відоме, як Кумалыкъзюк, це більш спокійне село, де можна насолодитися звуками річки. Його можна відвідати в один день з Гьольязи.