Geyikbayırı

Гейікбаири – це гірський район, що належить до округу Коньяалти, і вважається центром спортивного скелелазіння в Туреччині. Згідно з Вікіпедією, він розташований за 26 кілометрів від центру Анталії, а населення становить 662 особи (станом на 2022 рік). Для місцевих жителів це півгодинна поїздка, а для скелелазів – місце, де можна проживати місяцями. У долині, оточеній скельними стінами, розташовані сільські будинки, сади, гранатові та оливкові дерева. Розмір скелелазної зони вражає: згідно зі статтею в газеті "Cumhuriyet" за 2024 рік, тут налічується понад тисячу спортивних скелелазних маршрутів, розділених на 44 сектори. Маршрути мають різний рівень складності, а сектори розташовані на невеликій відстані один від одного, тому для переходу між ними не потрібен транспорт. Агентство розвитку Західного Середземномор'я включає Гейікбаири до переліку скелелазних маршрутів Анталії, разом з Олімпосом і східною стороною гори Сівридаг. Стаття Четинкая, опублікована в журналі "Східна географія" у 2014 році, показує, що пригодницький туризм, заснований на скелелазінні в Гейікбаири, має великий потенціал, і відсутність планування в цьому напрямку може негативно вплинути на цей потенціал. Сезон для скелелазіння – зима, що відрізняється від решти регіону Анталії. Згідно з тією ж статтею, найкращий час для відвідування – з листопада по травень (зима та весна), в липні та серпні через спеку скелелазіння неможливе, але в інші місяці на скелях майже завжди є люди. Зимове сонце нагріває скелі, тому скелелази з Європи використовують це місце як зимовий табір і можуть залишатися тут місяцями. Для тих, хто не займається скелелазінням, цікаво сидіти біля підніжжя скель і спостерігати за людьми на маршрутах. Гейікбаири також є кінцевою точкою "Лікійського шляху". Пішохідний маршрут починається поблизу Фетхіє; згідно з Вікіпедією, у 1999 році його довжина становила 509 кілометрів, а станом на 2023 рік – близько 760 кілометрів. Маршрут розроблений Кейт Клоу і позначений червоно-білими знаками. На сторінці Асоціації культурних маршрутів зазначено, що в середньому маршрут проходить за 29 днів, а до кінцевої точки, Гейікбаири, можна дістатися автобусом з Анталії. Таким чином, частина людей, які перебувають у долині, – це мандрівники, які вже кілька тижнів йдуть пі У період Візантійської імперії регіон був приєднаний до Памфілії. Місто було виявлено в 1882 році Каролем Ланцкоронським, і, згідно з Вікіпедією, лікійські саркофаги, знайдені тут, свідчать про те, що поселення було пов'язане з Лікією в римський період. Адміністрація провінції Анталія включає Требенну до переліку археологічних пам'яток, що належать до музею Антальї. Руїни ще не були розкопані, і до них можна дістатися пішохідними стежками. У районі Гейікбаири правила прості: будь ласка, забирайте сміття з собою, не ходіть садами та не заважайте проїзду по сільським дорогам. Для скелелазіння потрібне власне спорядження, маршрут і досвід; якщо ви скелелазите вперше, йдіть з досвідченою людиною. Окрім скелелазіння, долина пропонує насичений день для звичайних туристів завдяки тому, що тут проходить останній етап Лікійського шляху та стежка до Требенни. Щоб дістатися туди, потрібно рухатися дорогою, що веде вгору від району Коньяалти; на автомобілі від центру міста це займе близько півгодини. Щоб отримати актуальну інформацію про маршрути громадського транспорту та розклад руху до села з Антальї, перевірте веб-сторінку транспортної служби муніципалітету. Під час повернення можна спуститися назад до узбережжя Коньяалти тією ж дорогою, що ще раз підкреслює, наскільки близько гори розташовані до моря.