Erythrai Antik Kenti

Еритра, розташована в районі Ілдри, місто Чешме, є одним із дванадцяти міст, що входили до Іонійського союзу, і є одним із найменш відомих стародавніх міст в районі Ізміра. Воно знаходиться приблизно за 20 кілометрів на північний схід від центру Чешме та за 60 кілометрів від Ізміра, на невеликому півострові, що знаходиться навпроти острова Самос. Назва походить від грецького слова "erythros", що означає "червоний", і посилається на червонуватий колір ґрунту в цьому регіоні. Згідно з Паусанієм, засновником міста був Ерітрос, син гірецького Радаманта; пізніше, Кнопос, з афінської королівської родини, привів сюди іонійських переселенців. Поселення сягає епохи раннього бронзового віку, але місто набуло свого значення завдяки іонійській колонізації та входженню до союзу. Після середини 6-го століття до нашої ери воно потрапило під перську владу; у битві при Ладі воно змогло виставити лише вісім кораблів. Воно було містом, яке сплачувало найвищі податки в Аттико-дельійському морському союзі; у 453 та 412 роках до нашої ери воно повстало проти союзу. За часів правління тирана Піфагора місто збагатилося завдяки виробництву та експорту жорнів. Олександра Македонського у 334 році до нашої ери місто отримало свободу; згідно з написами, театр та стіни, що перевищували чотири кілометри, були побудовані в його час і за його підтримки. Також згадується про плани Олександра щодо створення каналу, який би розділив півострів Еритри та з'єднав затоку Теоса із затокою Ізміра. Після падіння Пергамського царства, у 133 році до нашої ери, воно стало вільним містом, що належало до римської провінції Азія; воно було відоме своїми козами, деревиною та жорнами. У римську епоху місто було відоме як місце народження відомої західної міфологічної провидиці Сібілли Герофіли. Землетруси, війни та набіги 1-го століття нашої ери завдали місту значних збитків; у візантійський період поселення зменшилося, а в 1366 році воно потрапило під турецьку владу. На акрополі знаходиться храм богині Афіни Поліас, головної богині міста. Згідно з інформацією з археологічної сторінки Університету Анкари, храм був побудований у другій половині 8-го століття до нашої ери з використанням полігональної кладки, а в 7-му та 6-му століттях він був розширений. Фігурки богині з глини та рель Перші розкопки були розпочаті в 1963-1964 роках під керівництвом Хаккі Гюлтекiна; з 1964 по 1982 рік роботи проводили Екрем Акуркал та Чевіт Байбуртуоглу від імені Університету Анкари. Другий етап розкопок триває з 2007 року під керівництвом Айше Гюль Акалiн Орбай; команда працює в центрі ANKÜSAM, розташованому в Урлі. Частина знахідок виставляється в музеї Чешме; там можна побачити експонати, що стосуються Ерітри, а також артефакти поселення епохи бронзи в Багларасі та амфори, виловлені з моря. Руїни розташовані на території сучасного села Ілдири; за даними Вікіпедії, населення села в 2022 році становило 758 осіб, і це відносно тихе місце, віддалене від туристичного напливу Чешме. Маршрут починається від акрополя; стежка, що веде на вершину, дозволяє дістатися до руїн храму Афіни і є найкращою точкою для огляду затоки та острова Самос. Зверху, дивлячись на затоку, усіяну острівцями, стає зрозуміло, чому місто було засноване саме тут: це захищена гавань і найкоротший шлях до Самоса. Звідти можна спуститися до театру, розташованого на північному схилі, а потім, оглядаючи руїни героона та стін, пройти до римських вілл, розташованих біля узбережжя села. Ця територія є археологічною зоною, що підпорядковується Управлінню музеїв Чешме; для отримання актуальної інформації про вхід та графік роботи відвідайте сайт muze.gov.tr. Частина доріг покрита ґрунтом і колючками, тому рекомендується взуття, головний убір і вода. Найкраще відвідувати вранці або ближче до заходу сонця, оскільки вдень на вершині немає тіні. До Ілдири з Чешме можна дістатися автомобілем; інформацію про розклад громадського транспорту можна отримати в муніципалітеті Чешме. Одноденна екскурсія, що об'єднує Ерітру з Клазоменою та Теосом, дозволить вам побачити античну карту півострова.