Belevi Anıt Mezarı

У районі Белеві міста Сельчук, біля дороги, що з'єднує Ізмір та АйдІн, розташований цей монументальний склеп, який є одним з найбільших зразків елліністичної поховальної архітектури в Анатолії. За даними видання "Aktüel Arkeoloji", він знаходився приблизно за 15 кілометрів на північ від Ефесу, поблизу стародавньої дороги, що з'єднувала Ефес і Сарди. У народі його називають "Лежача фортеця", і здалеку він виглядає як величезна скеля, що відколовся від схилу. Монумент був спроектований за зразком Мавзолею в Галікарнасі, одного з Семи див світу. Оскільки оригінал у Галікарнасі не зберегся, Белеві – одне з небагатьох місць, де можна побачити цей тип пам'ятників. Досі тривають дискусії щодо того, для кого був побудований цей склеп. Деякі дослідники, такі як Бююкколанчі та БаранайдІн, вважають, що будівництво було розпочато приблизно в 300 році до нашої ери за наказом Лісімаха, засновника елліністичного Ефесу. Однак, згідно з останнім дослідженням, опублікованим Австрійським археологічним інститутом у 2016 році, будівництво датується періодом між 310 і 280/270 роками до нашої ери, а власником склепу був Антіох Монофтальмос. Інша точка зору, що базується на античних джерелах, стверджує, що незавершений склеп був використаний у 246 році до нашої ери для поховання царя Селевкіда II Антіоха. Ця невизначеність робить монумент ще більш цікавим, оскільки відвідувачі можуть оглянути могилу царя, ім'я якого точно невідоме. Будівля була зведена шляхом обробки природної скелі та облицювання її кам'яними блоками. На триступеневому фундаменті розташований квадратний постамент розміром приблизно 29,6 метра в ширину; за даними "Aktüel Arkeoloji", висота постаменту становить 11,5 метра. Верх постаменту був прикрашений фризом з тригліфами та метопами в доричному стилі. Над ним розташовувався другий ярус, що нагадував храм, з вісьмома коринфськими колонами з кожного боку; висота цього ярусу також становила близько 11,5 метра. У касотонах колонної галереї були розписні рельєфи, що зображували похоронні сцени та битви кентаврів. На кутах були групи скульптур, що зображували левів-грифонів, що дивилися на великі кам'яні вази, а на кутах – пари коней. Під час досліджень 1998-2000 років не було знайдено доказів існування пірамідального даху, що свідчить про те, що водостічні канали на дні Пам'ятник був представлений науковому світу Австрійським археологічним інститутом. У 1930-х роках розкопки проводили Камілло Прашнікер та архітектор Макс Тейер, у 1970-х роках дослідження продовжив Вільгельм Альцінгер, а результати були опубліковані у 1979 році. Нові дослідження, які розпочав Петер Руггендорфер у 1998 році, були зібрані в окремому томі у 2016 році. Сьогодні пам'ятник розташований неподалік від дороги, серед полів. У джерелах не згадується про регулярну систему входу, тому умови відвідування слід уточнювати в дирекції музею Ефесу. На веб-сайтах муніципалітету Сельчук та visitizmir вказані координати пам'ятника та маршрут; поїздка від Сельчука автомобілем займає близько 15 кілометрів. Спочатку огляньте пам'ятник з південного сходу, оскільки звідти найкраще видно вирізане обличчя скелі та сходинки постаменту. Потім уважно огляньте розкидані навколо коринфські капітелі, фрагменти карнизів та блоки фризів; деякі з них частково приховані травою. Влітку на території немає тіні, і трава стає високою, тому відвідування навесні буде більш комфортним і дозволить краще розгледіти пам'ятник. Відвідування пам'ятника в один день з музеєм паровозів Чамлик та фортецею Аясолук – це хороший спосіб познайомитися з іншою стороною Сельчука, крім Ефесу.