Aziziye Tabyası

Азізіє Таб'я, одна з оборонних споруд османського періоду, розташована на схилах гори Топдаг, на сході міста Ерзурум. Це одна з найвідоміших оборонних споруд у місті. Згідно з туристичним путівником, що виданий Міністерством культури та туризму, головна частина таб'ї розташована на південному схилі гори Топдаг, на висоті приблизно 2068 метрів. Споруда була збудована в період з 1867 по 1872 роки за наказом султана Абдулхаміда II, за проєктом Мустафи Паші. Її призначенням було контролювати дорогу Ерзурум-Карс, що вела до міста зі сходу. Сьогодні таб'я Азізіє разом зі своєю сусідньою таб'єю Меджидіє входить до території історичного національного парку Нене Хатун. Лінія оборонних споруд, що оточує Ерзурум, значно ширша, ніж одна будівля. За даними порталу "Kültür Portalı", навколо міста розташовано 21 таб'я, збудованих на високих пагорбах, звідки відкривається широкий огляд. У ньому також зазначено, що перші таб'ї були збудовані під час османо-іранських воєн 18-го століття. Стаття Ермана Аксоя з Університету Газі повідомляє про виявлення 44 таб'ї, що існували в 18-му та 19-му століттях. У "Ісламській енциклопедії" TDV зазначено, що кілька таб'й, включаючи Азізіє та Меджидіє, були збудовані до 1877 року, а інші – пізніше, на півночі, півдні та сході міста. Згідно з туристичним путівником, при будівництві цієї споруди також використовувалися камені з Ерзурумської фортеці, яка частково була зруйнована. Назва "Азізіє" насправді охоплює три споруди, розташовані поруч. Перша таб'я має форму літери "U"; у західній частині розташовані командні пункти, а інші секції складаються з склепінчастих кімнат, до яких ведуть арочні проходи. Стіни східної та північної частин побудовані з обробленого каменю, а інші стіни – з необробленого каменю. Друга таб'я розташована приблизно в 200 метрах на північ від першої, і складається з земляного насипу напівмісяцевої форми та кам'яних споруд на її кінцях. Третя таб'я має правильну шестикутну форму і була побудована для захисту шляху до долини Пасінлер, вздовж річки Ванк. У внутрішньому дворі цієї споруди є льодовикові ями. У кам'яних арках воріт і вікон використано базальт, у стінах – темний камінь, а в покрівлі – цеглу. Портал "Kültür Portalı" також описує зага Стаття Аксоя описує, як після звільнення форту люди з міста прибігли туди, озброєні камінням і палицями, щоб взяти участь у боях. Згідно з інформацією, наданою туристичним гідом, перед фортом розташований меморіал Азізіє, збудований у 1953 році, а також могила Нене Хатун, яка стала символом оборони. Нене Хатун у 1955 році отримала звання "Мати року", а того ж року померла в Ерзурумі. Місто, яке не вдалося захопити в боях, згідно з "Ісламською енциклопедією Турецької історичної спілки", було передано противнику за перемир'ям на початку 1878 року, а 13 липня 1878 року було знову окуповано відповідно до Берлінського договору. Ця територія, яка протягом багатьох років була військовою зоною, 18 травня 2009 року була оголошена історичним національним парком площею 387 гектарів. Щороку в листопаді організовується меморіальний марш до фортів Азізіє та Меджидіє. Згідно з інформацією з порталу "Культура", форти розташовані приблизно за три кілометри від центру міста, на східній стороні, по дорозі на Карс, на північ від військового табору. Оскільки це відкрита місцевість, влітку варто одягати головний убір, а взимку – теплий одяг. Якщо дивитися з околиць меморіалу на захід, відкривається панорамний вид на все місто, а на півдні – схили Паландьокен.