Aydos Kalesi

Фортеця Айдос – це візантійська фортеця, розташована на пагорбі Айдос у районі Султанбейлі, на висоті 325 метрів над рівнем моря. У народі її також називають "Козьою фортецею", і разом із навколишньою територією вона є об'єктом археологічної цінності. Згідно з інформацією на веб-сайті муніципалітету, фортеця розташована приблизно за 36 кілометрів на схід від центру Стамбула та за 8 кілометрів на північ від Мармурового моря. Її назва походить від грецького слова "Aetos", що означає "орел", і ця назва з невеликою зміною дійшла до наших днів. Вважається, що будівництво фортеці розпочалося в 11-му або 12-му столітті, а її остаточний вигляд набула в результаті добудов у 13-му та 14-му століттях. Більшість знайдених під час розкопок артефактів належать до цього останнього періоду, тому вважається, що саме в ці століття фортеця була найбільш активно використовувалася. Під час тих самих розкопок було знайдено два кам'яних сокири, що датуються епохою раннього бронзового віку, а також велика кількість крем'яних осколків, що свідчить про те, що пагорб використовувався з дуже давніх часів. У візантійський період фортеця служила як прикордонний пост, що контролював торговий шлях з Константинополя в Анатолію, а також була центром Айдоського князівства, що управляло навколишніми землями. У період з 1326 по 1328 рік, коли більша частина півострова Коджаелі перейшла під владу Османської імперії, кордон між двома державами проходив лінією, що з'єднує Айдос і сучасний район Пендік. Згідно з історичними записами Ашікпашазаде, Орхан Газі доручив Абдуррахману Газі, Акча Кочі та Конур Алпу захопити фортецю. Спочатку османські війська захопили фортецю Семендра, яка зараз відома як Самандира, а потім обложили Айдос. Згідно з легендою, яка згадується в тому ж джерелі та повторюється багатьма авторами в наступні століття, дочка князя кинула облоговикам лист, прикріплений до каменю, що допомогло їм захопити фортецю. На мініатюрі в "Османаме", датованій 1558 роком, ця сцена зображена так: дочка опускає з мурів довгу косу. Історик Халіл Іналджик назвав фортецю "місцем, звідки почалося завоювання Стамбула". Ходжа Садеддін Ефенді пише, що після захоплення Ізміта в 1337 році фортеця стала непотрібною, і Орхан Газі наказав її зруйнувати. Фортеця, площа якої Під час розкопок, окрім стін і веж, були виявлені ворота, системи водопостачання, два резервуари для води, житлові приміщення та будівля, яка, ймовірно, була зерносховищем. Вимірювання показали, що північний резервуар міг вмістити близько 300 кубічних метрів води, а східний – близько 450 кубічних метрів. У довгій будівлі на північному сході фортеці були знайдені залишки обвугленого пшениці та бобів, тому вважається, що це була продовольча база фортеці. Також були виявлені залишки фундаменту тринефної споруди, датованої періодом Середньовізантської імперії, і було встановлено, що мармур для неї був привезений з острова Мармара. Рекомендується почати відвідування з головних воріт, потім відвідати північний резервуар і залишки зерносховища. Завдяки своєму розташуванню на вершині пагорба, звідси відкривається вид на значну частину долини; не забудьте подивитися в напрямку Мармари в ясну погоду. Колони, профільовані камені, фрагменти арок і рельєфні плити, виявлені під час розкопок і реставрації, виставлені в інформаційному та експозиційному залі фортеці, тобто в музеї Айдос. У залі також є відео, що розповідають про історію фортеці, і фотографії, що документують дванадцятирічний процес реставрації. Згідно з оголошенням муніципалітету, музей безкоштовний, але закритий по понеділках; актуальний графік роботи можна перевірити на офіційному сайті фортеці. Не відходьте від позначених стежок серед руїн і не піднімайтеся на стіни, оскільки вони знаходяться під археологічним охороною. На вершині пагорба вітер сильніший, ніж на узбережжі; весна та осінь у ясні дні – найкращий час для прогулянок і фотографування. З травня 2026 року станція метро M5 була продовжена, що з'єднало Султанбейлі з системою громадського транспорту; до фортеці можна дістатися автобусом або таксі від станцій Султанбейлі та Хасанпаша. Ліс Айдос, що оточує фортецю, і вершина Айдос, яка є найвищою точкою Анатолійського узбережжя, є чудовим місцем для продовження відвідування.