Amorium Antik Kenti

Аморіум – це стародавнє місто, розташоване в районі Емірдаг провінції Афйонкарахісар, під сучасним поселенням Хисаркой та навколо нього. За даними Культурного порталу, місто знаходиться приблизно за 170 кілометрів на південний захід від Анкари, за 70 кілометрів на північний схід від Афйонкарахісару та за 12 кілометрів на схід від Емірдаго. У грецьких джерелах місто згадується як Аморіон, в арабських та ісламських – як Аммурія. У період Османської імперії серед місцевого населення воно було відоме як Герген-Кале або Герган-Кале. Місто розташовувалося на стародавній візантійській військовій дорозі, що простягалася від Стамбула до Чукурова. Історія поселення сягає епохи раннього бронзового віку. Управління культури та туризму провінції Афйонкарахісар зазначає, що в період Хеттів місто називалося Аурой, а назва Аморіум походить з класичної епохи. За даними Культурного порталу, поселення існувало безперервно в період Хеттів, Фригів, греків, римлян, візантійців, Сельджуків та Османської імперії. Існує легенда, що Езоп, відомий своїми байками, був родом з Аморіума, хоча місце його народження є предметом дискусій. Факт того, що місто карбувало власну монету з 1 століття до нашої ери до 3 століття нашої ери, свідчить про його розвиненість та важливість у той час. Культурний портал також зазначає, що Аморіум був одним з перших міст, якому Римський сенат надав дозвіл на карбування власної валюти в цьому регіоні. Місто досягло найбільшої слави в період Візантії. Стіни були збудовані за часів імператора Зенона, наприкінці 5 століття. З 640-х років Аморіум був одним з головних штабів візантійської армії в Анатолії, а згодом став столицею теми Анатолікон. З середини 7 століття до середини 9 століття він виконував роль потужної фортеці, що захищала візантійські землі від арабських набігів. Імператор Михаїл II, який зійшов на престол у 820 році, був родом з Аморіума, тому його династія отримала назву династії Аморіан. У 838 році армія Аббасидського халіфату під командуванням Мутасіма обложила та захопила місто, значною мірою зруйнувавши його. Хоча місто було відновлено, у 931 році воно було знову зруйновано еміром Тарсуса. Археологічні знахідки свідчать про те, що в 10-11 століттях місто відновило своє військове значення. У 111 На розкопках у Нижньому місті було виявлено велику базиліку та навколишні споруди. На півдні міста знайдено будівлю епохи пізньої Римської та ранньої Візантійської імперій, відому як "Велика споруда". У 2001 році в центрі об'єкта, в районі "Великого простору", було знайдено візантійську лазню, датовану періодом з 6-го по 9-те століття, а також вулицю. Вікіпедія також зазначає, що територія зазнала значних пошкоджень через розкопки, здійснені шукачами скарбів до того, як її було охоронено. Почніть відвідування з пагорба, оскільки огляд з вершини "Верхнього міста" на рівнину та територію, де розташоване "Нижнє місто", є найпростішим способом зрозуміти масштаб міста. Потім спускайтеся до розкопаних споруд "Нижнього міста" та оглядайте залишки стін, колони та оборонні лінії. Звертайте увагу на межі археологічної зони та попереджувальні знаки, оскільки частина руїн знаходиться під сільськими будинками та навколо них. Оскільки рівнина відкрита та без тіні, візьміть з собою капелюх, воду та зручне взуття. Умови відвідування можуть змінюватися в залежності від періоду розкопок, тому перед відвідуванням отримайте актуальну інформацію в музеї Афйонкарахісару або в місцевому управлінні культури та туризму.