Alaeddin Tepesi

Алаеддін-Тепе – це пагорб, розташований у самому центрі міста Конья, утворений накопиченням шарів, що утворилися протягом тисячоліть. Історія міста тісно пов'язана з цим місцем. Пагорб, що знаходиться поблизу західного краю рівнини Конья, біля підніжжя гір, має овальну форму, розміром приблизно 450 метрів на 350 метрів і висотою близько 20 метрів. За даними Ісламської енциклопедії (TDV), перше поселення в місті, засновника якого не знають, знаходилося саме на цьому невеликому пагорбі. Археологічні розкопки, проведені Турецьким історичним товариством у 1941 році, показали, що перше поселення на пагорбі сягає 3000 року до нашої ери, тобто ранньої бронзової доби. Згодом пагорб перебував під владою хеттів, потім фригійців, лідійців і персів. Вважається, що назва міста походить від фригійського слова "Каванія", яке в грецькій мові трансформувалося в "Коніон", а в римську та візантійську епохи – в "Іконіон". У музеї археології Коньї експонуються фрагменти фригійських різьблених дверей, знайдених саме на цьому пагорбі. У римську та візантійську епохи стіни, що оточували пагорб, були відновлені, і місто росло всередині та навколо цієї оборонної лінії. Наприкінці одинадцятого століття, коли Конья була столицею Держави Сельджуків, на північ від пагорба був збудований палац Сельджуків. Мечеть Алаеддін, розташована на північній стороні пагорба, є великою спорудою епохи Сельджуків, завершеною в 1220 році, і є найвидатнішою частиною пагорба. У період Сельджуків фортеця на пагорбі була внутрішньою фортецею міста; зростаюче місто було оточене новою зовнішньою стіною і вежами довжиною близько 4 кілометри в 1221 році. Таким чином, фортеця на пагорбі втратила своє значення, і на заході було збудовано нову внутрішню фортецю, відому як Ахмедек. На північному схилі пагорба, на вежі, розташований палац епохи Сельджуків, який є єдиною збереженою частиною палацу. Цю споруду, відому в народі як "Палац Алаеддін", Ісламська енциклопедія (TDV) пов'язує з періодом правління II Кılıçarslan (1155-1192) на основі написів на керамічній плитці навколо вікон. Євлія Челебі розповідає, що палац був зруйнований під час землетрусу, а потім відновлений Алаеддіном Кейкубадом, і тому отримав його ім'я. Після Сельджуків палац використову Витражі, знайдені під час розкопок у 1941 році на території колишнього маєтку, сьогодні виставлені в музеї керамічних виробів Каратай-медресе, розташованому неподалік. Частина інших знахідок була передана музеям у Стамбулі, Берліні та Парижі. У період Османської імперії, після того як Фатіх Султан Мехмет захопив Конью в 1468 році, він відновив зруйновані стіни. У середині 19 століття, коли місто відвідав Шарль Тексьє, він описав, як камені зі стін були демонтовані та використані в нових будівлях. Згідно з Ісламською енциклопедією, сьогодні не збереглося жодного фрагменту внутрішніх або зовнішніх стін, за винятком решти башти, на якій колись стояв маєток. Наприкінці 19 століття з пагорба було прибрано будинки, а після 1910 року його засадили деревами, перетворивши на місце відпочинку в місті. Камінь для водосховища, з двома арковими фонтанами з боків, який був побудований валі Авленялі Феті Пашою для вирішення проблеми нестачі води в місті, був відкритий у 1902 році та використовувався до 1954 року. У 1982 році пагорб був визнаний археологічною, історичною та природною зоною. Сьогодні це парк у самому серці міста, з зеленими газонами, соснами та тінистими доріжками. Найкращий спосіб відвідати – почати з рештків маєтку, розташованого на північному схилі, і продовжити рух по доріжках, що обходять пагорб. З дороги, що проходить біля пагорба, добре видно, наскільки він височить над рівнинною місцевістю, що дозволяє оцінити обсяг багаторічних відкладень. Увечері, коли пагорб освітлюється, можна побачити кам'яні фасади сельджуцьких споруд крізь дерева. Поруч з пагорбом проходить трамвайна лінія, що дозволяє легко дістатися до нього з багатьох точок міста. Неподалік, на заході, розташована медресе Інце Мінарелі, а на півночі – медресе Каратай, до яких можна дійти пішки за кілька хвилин. Тому цей пагорб є чудовою відправною точкою для тих, хто хоче пішки познайомитися з сельджуцькою Коньєю. Парк відкритий для відвідування в будь-яку пору року, але час роботи музейних споруд слід перевіряти на офіційних сайтах.