Akköprü

Аккьопру – це історичний міст, розташований у районі Варлык міста Анкара, що перетинає річку Анкара. Це найстаріша з існуючих споруд у місті, збудована в період Сельджуків. Напис на мосту, датований місяцем Ребіуль-Ахір 619 року за арабським календарем, що відповідає 1222 року. Цей кам'яний міст, оточений широкими вулицями та новими будівлями, є свідком століть, коли Анкара була важливим пунктом на торгових шляхах. **Хто був замовником?** Джерела надають різну інформацію щодо того, хто був замовником мосту. У статті Семаві Ейіче в "Ісламській енциклопедії" зазначено, що, згідно з написом, міст був збудований за наказом султана I Алаеддіна Кейкубада. З іншого боку, "Інвентар культурної спадщини" та Вікіпедія стверджують, що споруду було зведено за наказом губернатора Анкари того часу, Кізил Бея, від імені султана. Обидві версії не виключають одна одну: напис містить ім'я султана, а будівництвом займався представник сельджуцької адміністрації міста. Згідно з даними "Інвентар культурної спадщини", напис, що складається з трьох рядків, присвячений султану Кейхусрев, сину Абу-ль-Фетху Кейкубаду. На мосту також є другий напис, але, за словами Ейіче, його неможливо прочитати. У бібліографії Ейіче згадується робота Мубарека Галіба, опублікована в 1928 році, присвячена написам Анкари, де розглядається і цей напис. Міст також був вивчений у книзі "Турецький період в Анкарі", опублікованій Гюнюль Ене в 1971 році. **Шлях і вода** Міст був побудований на місці стародавньої караванної дороги, що з'єднувала Анкару з іншими містами, відомої як "Багдадський торговий шлях". Згідно з даними "Інвентар культурної спадщини", міст розташований у місці злиття річок Інчесу, Хатіп та Чубук; вода, що утворюється в результаті злиття цих річок, сьогодні відома як річка Анкара. У період Османської імперії міст був не лише місцем, звідки вирушали каравани, але й місцем, де збиралися ті, хто йшов на військову службу або до Мекки для хаджу. У рекламних матеріалах Міністерства культури та туризму, присвячених району Єнімахле, міст представлений як найбільша річка в районі та як історична споруда, що є свідком історії міста. Назва мосту в перекладі з турецької означає "білий міст", а, згідно з англійською версією Вікіпедії, навколишній район також називається Аккьопру через Міст, збудований з каменю, містить у своїй структурі кам'яні блоки, які були використані ще в давні часи, деякі з них прикрашені різьбленням або мають написи. При уважному розгляді можна помітити різницю в кольорі та текстурі цих каменів. На західній стороні мосту знаходяться два написи, один з яких значною мірою стертий. Будівля мосту була зареєстрована 8 серпня 1959 року. Через численні реставрації протягом століть, оригінальний вигляд мосту час від часу змінювався. За словами Ейіче, під час реставрації 1970 року було зроблено спробу відновити його початковий вигляд. Згідно з турецькою Вікіпедією, під час реставрації, проведеної Генеральним управлінням автомобільних доріг у 1960-х роках, було використано бетонну засипку, і міст було закрито для автомобільного руху. За тією ж інформацією, два прольоти на південному кінці мосту були засипані землею під час подальших змін, більшість кам'яних блоків були замінені, а верхня частина була покрита бетоном. Пізніше були встановлені металеві огорожі. Як відвідати: Сьогодні міст відкритий лише для пішоходів, тому найкращий спосіб його відвідати – пройти по ньому від одного кінця до іншого. Спочатку перейдіть до місця на березі, звідки можна бачити арки збоку; звідси найкраще видно, як арки поступово знижуються від центру до країв. Потім перейдіть на західну сторону мосту та пошукайте написи. М'яке світло полудня ідеально підходить для фотографування, оскільки воно підкреслює теплий відтінок каменю. Міст Аккюпрю розташований безпосередньо поруч із станцією метро Аккюпрю на лінії M1 (між Кізілай та Батікент) Анкарського метрополітену, яка була відкрита 29 грудня 1997 року. Оскільки міст знаходиться у громадському місці, вхід платний або квитки не потрібні. Поруч, у напрямку Тандоган, можна відвідати Музей промисловості та технологій MKE та будівлю ректорату Університету Газі.