Titreye Titreye Yağıyordu Kar ve Dilsizdi Gece

Номер у готелі. Жінка, чоловік і відчуття самотності, що виникло між ними.
Дитинство цієї жінки було схоже на тремтіння птаха, змерзлого від холоду, як сніжинки, що падають. Дві руки, які відчували відсутність власного існування...
Вони – дві душі, які, здавалося б, мають зовсім різні шляхи, але, що дивно, вони знаходять зцілення у взаєморозумінні.
"Неважливо, куди життя нас заносить, наша єдина підтримка – це ми самі."
Дитинство, освітлене вдихом, і душа, що розквітає квітами в серці... Це історія про неминучий зв'язок, що перетворює нещастя на щастя, поетична розповідь, сповнена зустрічей і протистоянь.
Зі зростанням самотності, душі зливаються воєдино.
Чи може найбільша ваша помилка водночас бути вашою єдиною опорою?