Tepeden Tırnağa

"Від верхівки до низу", розроблений як презентація-перформанс, присвячений сполучній тканині фасції.
Він уявляє собі подорож, яка сягає аж до пальців ніг. Він розплутує зв'язки, що формують простір...
Він діє з метою возз'єднання, прагнучи відновити зв'язок, і представляє Баріна Хана як живого "аватара".
він досліджує можливості отримання цього. Завдяки підходу, що базується на "театралізації тіла", вибудовується певна...
Він відстежує ту характеристику, яка робить будівлю "цією будівлею", і таким чином показує, як "життя" проявляється в Барин Хані.
Він розповідає про те, що вдалося досягти, описуючи фізичні, культурні, економічні та соціальні аспекти проєкту "Barın Han".
як вони пов'язані між собою, їхнє розташування біля площі Чембалиташ, архітектура, а також Емін Барін, на честь якого вони отримали свої назви.
Уривки з його життя та творчості, зв'язок, який він встановив із сучасністю – все це є частиною цього "життя".
під час виступу, де інформація, досвід, спогади та цитати переплітаються та інтерпретуються.
Створена історія переплітається з невеликими, легкими моментами, що робить її цікавою для глядача. Спільне виробництво.
Інші елементи, пов'язані з цим проєктом, також можуть проявитися в результаті цієї роботи.
"Від початку до кінця" – ідея масштабнішого проєкту, яка була представлена на фестивалі Istanbul Fringe та в Barın Han.
Це моя особиста думка.

Цей квиток також включає вхід до наступних 4 виставок/інсталяцій, які є частиною спільного проєкту "Barın Han x Istanbul Fringe Festival: "Встановлення зв'язків"".

"Сіль, додайте! Перець, додайте!"
Месрюре Меліс Білгін Кьоен.
"Сіль, додавайте! Перець, додавайте!" Покажіть Стамбул зсередини та зовні, знизу догори.
лініями, що з'єднують вертикаль і горизонталь, публічне та приватне, будівлі та вулиці, об'єднуючи людей між собою.
перетворити звичайну, повсякденну річ, як-от підвісний кошик, на інсталяцію та перформанс.
перетворює. Кошик, що символізує жіночність і материнство завдяки своїй функціональності, протиставляється чоловічій, вертикальній архітектурі.
використовується як елемент, що створює баланс. Кошики, підвішені на вікнах караван-сараю Барін-Хан, та...
Зміст: День у вулиці, свідками якого є хан, митці, відвідувачі та перехожі.
Впродовж усієї ночі він налагоджує нові зв'язки.

Bachmann: Розбита поезія.
Міна Коцайлик.
Художниця Міна Коцайлик запрошує нас у візуальну подорож крізь вірші австрійської феміністської письменниці та поетеси Інгеборг Бахманн. Мисткиня, досліджуючи взаємозв'язок між літературою та живописом, включає у свої роботи, створені різними техніками, уривки з різних віршів Бахманн. Використовуючи техніку колажу, вона знову об'єднує ці уривки, створюючи нову поезію, що виходить з-під пера Бахманн, і водночас формує серію візуальних поезій, де окремі роботи та ціле разом працюють. Слова Бахманн у роботах Коцайлик знову розпадаються, об'єднуються та трансформуються в іншу мову. У результаті виникає серія, де поезія перетворюється на живопис, а живопис – на поезію, створюючи простір візуальної поезії, де стираються межі між цими двома видами мистецтва.

Подвійний контакт: Історія про пам'ять і відновлення.
Налін Єшілбаш.
Відвідувач переживає відчуття ізоляції, подібне до перебування в матці, відчуваючи ту захищеність, але й абсолютну самотність, що супроводжує період перед народженням. Вийшовши з цієї символічної зони, він стикається з інсталяцією "Подвійний контакт", яка змушує його усвідомити екзистенційне відчуження від світу та зіткнутися з моментом народження.
Робота зосереджена навколо рефлексу Палмера, який є першим біологічним зв'язком немовляти зі світом. Інсталяція, розташована перед роботою, дозволяє відвідувачам безпосередньо взаємодіяти з папером, торкаючись його, і таким чином відчути історичну пам'ять цього місця. Ця взаємодія перетворює глядача з пасивного спостерігача на активного учасника, який може самостійно формувати наратив. Відвідувач залишає частинку себе на сторінках, з якими він взаємодіє, і таким чином встановлює нерозривний, духовний зв'язок з будівлею Барін Хан.

СНИ – КОЛИ ПРОКИДАЄШСЯ.
Міна Коцайлик та Серен Йилмаз.
Міна Коцайлик і Серен Йилмаз – це дві художниці, які використовують Barın Han не лише як місце для виставок, але й як частину своєї творчої практики. Після знайомства в Barın Han, зв'язок, який виник між ними, спочатку не передбачався для публічної демонстрації, але перетворився на зустріч двох різних творчих підходів в одному просторі.
У картині "Мрії" художниці Кочайлик, яка досліджує взаємозв'язок між сном, тілом і свободою, метелик з картини "Після пробудження" художника Йилмаза, ніби виривається з її казкового світу в реальність, приземляючись поруч. Однак, у цьому переході вона втрачає свою цілісність.
Однією з філософських основ концепції "Uyanınca" є "метелик у сні" Чжуанцзи, яка розмиває межу між людиною та метеликом, між тим, хто мріє, і тим, про кого мріють. Зустріч цих двох понять додає нову перспективу до цього питання:
Чи може те, що здається цілісним уві сні, зберегти свою цілісність, коли стає реальністю?
Чи це сон?