
Nesimi: Aşk'ın ve Hakikatin Şairi
Коли ми почали писати п'єсу "Несімі", ми розуміли, що перед нами не просто історична постать або трагічний фінал, а "маніфест свободи", який не втрачає своєї актуальності протягом століть. Голос, що лунав із вузьких вулиць Алеппо в темні часи XIV століття, сьогодні звертається до найбільшого недоліку сучасної людини: до необхідності відкрити для себе святощі, що приховані всередині.
Під час постановки цієї вистави найбільшим викликом було вмістити величезну філософію Несімі в одне тіло та обмежений простір сцени. Але він сам вже дав нам відповідь:
"У мені вміщаються два світи, але я не вміщаюся в цьому світі." Ми, керуючись цим принципом, замість того, щоб перевантажувати сцену декораціями, зосередилися на силі літер, світла та звуку.
Чому Несімі?
Оскільки Несімі стверджував, що слово "людина" означає "відображення Бога на землі", ця непохитна стійкість, здатність дивитися на своїх катів з милосердям, навіть коли з нього знімають шкіру, – це не лише питання віри, а й непохитна відданість людини власній гідності. Ми прагнули на сцені показати не просто страту, а духовне очищення. Коли з Несімі знімали шкіру, ми, по суті, хотіли, щоб глядачі також позбулися своїх упереджень, стереотипів і страхів.
Сцена. Наша мова:
У грі використовується мінімалістичний декор, який символізує людську вразливість і швидкоплинність у цьому світі. Не лише полум'я, а й біль, що відчувається, – це не страждання Несімі, а крик душі, що прагне свободи. Завдяки нашій роботі з освітленням, ми підкреслили ту тонку межу між матерією (тілом) та духовністю (душею). Як актор, Махмут Йилдирим не просто відтворює персонажа, він проживає цей момент, перетворюючи біль на екстаз.






