Joko'nun Doğum Günü

Порядок і стабільність залежать не лише від тих, хто створив систему, а й від тих, хто її підтримує.

"З того часу, як я почав вас перевозити, я постійно дивлюся вниз, а раніше я дивився в небо."

"День народження Джоко" досліджує систему, в якій насильство стає звичним явищем, слухняність перетворюється на чесноту, а індивід поступово зводиться лише до своєї функції.

П'єса "День народження Джоко", написана автором, який використовує чорний гумор та сюрреалізм, а режисером поставлена в трагікомічному та гротескному стилі, показує, що система є найвідданішим захисником згоди. У виставі глядач спостерігає за трансформацією Джоко, працівника очисних споруд, який поступово змиряється з тим, що його використовують для потреб інших, і це демонструє, як влада за допомогою згоди нормалізує насильство, тиск і нерівність.

Джоко перетворюється не стільки в конкретну людину, скільки в інструмент, не стільки в тіло, скільки в засіб. Ця трансформація не відбувається миттєво; навпаки, вона відбувається поступово, підступно, з використанням чітких, логічних і, здавалося б, "розумних" аргументів. Те, що відбувається з Джоко, – це не винятковий випадок жорстокості, а сам принцип функціонування системи, який проявляється у всій своїй суворості.

Гра абсурдно показує справжнє обличчя життя.
Те, що є абсурдним, лякаючим і невідповідним, руйнує людину, водночас система саме на цій роз'єднаності тримається і стає сильнішою.

Топор, завдяки своєму розуму та гострому гумору, викриває цю велику аферу.