Inishmorelu Yüzbaşı

Помирає кіт. Острів занурюється у хаос. І весь світ стає чорно-білим.

Як далеко ви готові зайти заради кота?

А якщо я, власник цього кота, є однією з найжорстокіших людей?

"Капітан з острова Інішмор" Мартіна Макдонаха, лауреата премії імені Лоуренса Олів'є за найкращу нову комедію, – це чорна комедія, яка руйнує межі насильства, фанатизму, вірності та помсти, стираючи межу між сміхом і жахом.

На маленькому ірландському острові Інішмор звичайний день перетворюється на незворотний кошмар через смерть кота. Падрік, безжалісний член збройної організації, найбільше на світі любить свого кота Томаса. Дізнавшись про те, що з його котом щось сталося, він повертається на острів. Тепер усі підозрюють усіх. У кожного є що приховувати. І ніхто не зможе легко позбутися від цієї історії.

Однак, це не звичайний острів Інішмор.

П'єса "Капітан з острова Інішмор", поставлена режисером Волкан Атеш Гюндюз, який відомий своїм новаторським підходом до сценографії, оживає у монохромному світі, де домінують чорний, білий та сірий кольори, позбавленому будь-яких інших відтінків.

Здається, ми потрапили у старий чорно-білий фільм. Костюми, декорації, освітлення, аксесуари та візуальний світ акторів – все це стає частинами однієї естетичної мови. У відсутності кольору обличчя, тіла, тіні та конфлікти виходять на перший план набагато чіткіше.

На сцені немає кольорів. Але є гнів. Є кохання. Є страх. І є та моторошна віра людини у власну правоту.
Гумор Макдонаха набуває нового візуального вираження в цьому чорно-білому світі. Іноді глядачі не можуть стримати сміх, а іноді стикаються з жахом того, над чим вони щойно сміялися.

Тому що в цій історії кожен має свою правду, і ніхто не є абсолютно невинним.

"Капітан з острова Інішмор" – вистава, де гра семи акторів переносить глядача на сцену, поєднуючи життєву енергію театру з кінематографічною візуальною подачею.

Один кіт. Один острів. Безліч протистоянь.

Ласкаво просимо на острів Інішмор.
Не чіпайте котів.