Herkes Yolunda

Це історія молодої жінки, яка, на відміну від людей навколо, ще не відчула бажання "відійти" і розповідає про її сміливість у цьому прагненні. Героїня, разом із глядачем, вирушає у казкову подорож: від кімнати до вулиці, від вулиці до лісу, до моря, і, нарешті, до степу. Замість імпульсивних реакцій на усталений суспільний порядок, на двоєнісні стосунки, сімейні утворення та міське життя, героїня, використовуючи свій унікальний іронічний стиль, ставить під сумнів усі ці явища і бореться з ними.
Це перша п'єса, написана, знята та зіграна артистом, який бере участь у різноманітних проєктах у сфері театру, танцю та перформансу, а також створює власні проєкти. У п'єсі використовується форма розповіді, в центрі якої оригінальне звукове оформлення та рухи, спрямовані на дослідження фізичних можливостей акторів. Таким чином, створюється казковий світ. Ритм рухів, час, простір і взаємодія актора з глядачем на сцені створюють "ігрову" манеру, притаманну персонажу. Відносини персонажа з містом, вулицями та взаєминами між чоловіками та жінками розгортаються прямолінійно, з іронією та критичним підходом.

Митець надихався оповіданнями "Пристрасна дівчина" Севгі Сойсал та "Знову Середземномор'я" Тезери Езлю.

"Усі пішли."
Я залишився тут, сповнений колючок від тих, хто пішов.
Хто тепер витягне ці колючки?
Я поїду в степ. Моя мати чекає на мене. Вона зніме з мене всі турботи.
Мені потрібно встигнути...
Мені потрібно вирушити в дорогу...
"Я дуже запізнився."

"Зараз день чи ніч?"
Про що ми говорили саме в цей момент? Про той момент, коли ніч майже перетворюється на день...
Навіть коли ніч перетворюється на день, чому ніхто не звертає на мене уваги... Тссс!
Я шукаю спосіб передати щось, не використовуючи слів. Саме зараз.
Чи можете ви відстежувати хід моїх думок?

------------

"У 1:30-хвилинному фрагменті гри використовується джерело світла, яке може спровокувати фоточутливу епілепсію."