Herkes Kocama Benziyor

"Ні, з того вечора я трохи заспокоїлася, але всередині, здається, ще не охолола. Я не розумію, моя лють, ніби великий клубок, просто лежить всередині мене. Я відчуваю холод. Але іноді мені знову стає погано. З того вечора щось застрягло. У мене постійно крутиться в голові, мозок не дає спокою. Мій розум, моя свідомість – все постійно активне. "Іноді я кажу собі: "Замовкни", – говорю. Можливо, тому що я жінка, і, можливо, тому вважаю, що всередині моєї голови також має бути щось жіноче. У неї очі широко розплющені, як у привида."

Айтен, яка працює прибиральницею в одному з нічних клубів, розповідає свою історію. Вона розповідає про те, як "потрапила" сюди, про чоловіка, який її покинув, про свою тугу, про свої мрії, про інших колег, яких вона дуже любила, але найбільше – про свій гнів. Цей гнів, який вона не могла зрозуміти в минулому, до якого вона приходила по частинах, одного дня, як крижане скло, раптово руйнується, і після цього ніщо вже не буде колишнім.

Драматургія: Робота в команді.