Hatasız Dul Olmaz
Двері Хатіче дзвінкають; це її сусідка та єдина подруга, Фікріє. Починається їхній звичний ритуал: вони згадують померлих знайомих і відчувають приховане задоволення від того, що самі ще живі. Розмова переходить до їхніх покійних чоловіків. Фікріє розповідає про помилки свого чоловіка, а Хатіче, навпаки, описує свого чоловіка майже як святого, стверджуючи, що він ніколи не робив помилок і що у них було ідеальне життя. Фікріє дратується від цієї ідеалізованої картини і, жартуючи, каже Хатіче: "Кажуть, що безгрішних не буває, але здається, ти – безгрішна вдова!". Згодом, коли по радіо передають про серійного вбивцю, який маскується під кур'єра і особливо часто нападає на будинки літніх жінок, грабує їх, а потім ґвалтує, у Хатіче та Фікріє починається період напівстраху, напівнадії. З цього моменту їхня поведінка стає трагікомічною...
