Gözbağcı

Кубра виросла в прийомній сім'ї в Анкарі, де познайомилася з ілюзіонізмом. Їй пропонували називати себе чарівницею або фокусницею, але вона наполягала на тому, щоб її називали "Гьозбагчі" (щось на кшталт "майстра зору"). Іноді люди сміялися з неї, іноді сердилися, іноді співчували, але найчастіше не розуміли її і відкидали. Кубра, яку всі трохи любили, але ніхто не хотів приймати, шукала і шукала, але так і не змогла знайти своє місце. Ні в місці, де народилася, ні в сім'ї, де виросла, ні в коханні. Вона ніколи не кидала спроби, міцно тримаючись за свою майстерність ілюзіоніста.

Кубра відчуває, що її емоції переповнюють її, іноді вона не може їх стримати, і це іноді призводить до неприємних наслідків. У її житті, яке триває лише 5 кілометрів, накопичується стільки всього, що вона хотіла б забути, але її спогади неможливо стерти. Однак, сьогодні ввечері вона спробує зробити все можливе, щоб забути.

"Але давайте одразу домовимося: про магію не можна запитувати. Маги не розповідають про свої секрети, у нас існують неписані правила, яких ми всі дотримуємося."

Звідки я знаю?

Я розповім, я все розповім.