"Ви можете утримати слово... Але ніколи – світло!"

На сцені не велична статуя, а самотня, зранена, але водночас і грайлива Справедливість. На відміну від тих, хто протягом багатьох років викарбував її ім'я на будівлях, забуваючи про її значення, цього разу вона сама виходить на сцену. І вона не одна: разом з нею – троє великих митців, чиї долі були сповнені ув'язнень, заслань і холодних стін: Сабахеттін Алі, Ріфат Ілгаз і Назім Гікмет.

Під саркастичним керівництвом Справедливості, це – вражаюча подорож, що простягається від стін Сінопа до брами Пашакапи, від тюремних камер Бурси до років заслання, де сміх переплітається з докором.

З плином часу імена тих, хто будував ці стіни, були давно забуті. А що ж про тих, хто продовжував співати пісні між цими стінами?