Бациліка Серванті.

Музей Цистерни Базиліка є одним з найважливіших культурних об'єктів, де можна відчути величну історію Стамбула. Ця велика підземна цистерна, збудована імператором Східної Римської імперії Юстиніаном I (527-565), завдяки численним мармуровим колонам, що піднімаються з води, у народі називається "Підземний палац". Латинською мовою ця споруда називається "Cisterna Basilica". Оскільки на місці цистерни раніше знаходилася Стоа Базиліка, її також називають "Базилічною цистерною". Цистерна Базиліка, з її місткістю 80 000 тонн води, є найбільшою закритою цистерною в місті, і вона привертає увагу більшою кількістю кам'яних елементів, ніж інші закриті цистерни. Це величезна споруда прямокутної форми, що займає площу близько 10 000 м², з довжиною 140 метрів і шириною 70 метрів. Згідно з письмовим джерелами, вода, що надходила з каналів і дощів, розподілялася по Великому палацу, де жили імператори, та навколишнім будівлям, забезпечуючи потреби міста протягом багатьох років. Вода в Цистерну Базиліку також подавалася з історичного водопроводу Адріана. Всередині цистерни знаходиться 336 колон висотою 9 метрів. Ці колони, розташовані на відстані 4,8 метра одна від одної, утворюють 12 рядів по 28 колон у кожному. Більшість колон, виготовлених з різних видів мармуру, складаються з однієї частини, а деякі – з двох. Капітелі колон мають різні характеристики. Деякі з них відображають стиль "коринфський", а інші мають прості, без оздоблення. Більшість колон у цистерні мають циліндричну форму, за винятком кількох, які мають кутову або рельєфну форму. Стіни цистерни, побудовані з цегли товщиною 4,8 метра, а підлога, також викладена цеглою, покриті товстим шаром цементної сумі Петрус Гілліус, не пропустивши жодного, перерахував 336 колон, а також зазначив у своїх дослідженнях, що на вершині цистерни є багато колодязів. Його слова: "Вони піднімають воду відрами; навіть всередині цистерни копають, освітлюють її ліхтарями та полюють на рибу. З колодязів в цистерну проникає повітря та світло, і риби плавають під цим світлом", свідчать про те, що місцеві жителі того часу "знали" про цистерну.

Цистерна Єребатан, яка вперше була відновлена за часів правління султана III Ахмеда, а потім – за часів правління султана II Абдулхаміда, продовжувала підлягати реставрації в наступні роки. У 1955-1960 роках 9 колон, які були під загрозою руйнування, були укріплені товстим шаром бетону. У 1985-1987 роках, під час масштабних реставраційних та очисних робіт, проведених муніципалітетом Стамбула, були виявлені блоки з барельєфами, що є найважливішим символом Єребатан. З колонами з зображенням Медузи, що використовувалися як підставки, колона, розташована на заході будівлі, була перевернута, а колона на сході – розташована горизонтально.

Барельєфи з зображенням Медузи, одні з найвидатніших зразків римського скульптурного мистецтва, привертають велику увагу відвідувачів і стали предметом багатьох міфів. Згідно з одним з міфів, Медуза – одна з трьох Горгон, жіночих монстрів, що населяли підземний світ у грецькій міфології. Медуза, чиє обличчя було увінчане зміями, мала здатність перетворювати на камінь тих, хто на неї дивився. За іншою версією, Медуза була молодою дівчиною, яка пишалася своїми чорними очима, довгим волоссям і красивим тілом. Вона любила Персея, сина Зевса. Афіна також любила Персея і заздрила Медузі. Тому Афіна перетворила волосся Медузи на змій. З того часу кожен, хто дивився на Медузу, перетворювався на камінь. Згодом Персей відрубав голову Медузи і, використовуючи її силу, переміг багатьох ворогів.

Після реставрації, у 1987 році, муніципалітет Стамбула відкрив для відвідування музей, облаштувавши оглядову платформу. З того часу, цей величний комплекс став місцем проведення різноманітних національних та міжнародних заходів. Цей загадковий куточок, який є невід'ємною частиною туристичних маршрутів Стамбулом, був відвіданий багатьма відомими людьми, включаючи колишнього президента США Білла Клінтона, колишнього прем'єр-міністра Нідерландів Віма Кока, колишнього Водосховище Медузи: Більшість колон, що знаходяться у водосховищі, мають циліндричну форму, за винятком кількох, які мають кутову або різьблену форму. Дві статуї голови Медузи, розташовані під двома колонами в північно-західному куті водосховища, є шедеврами римського скульптурного мистецтва. Невідомо, з яких споруд були привезені ці статуї голови Медузи. Дослідники зазвичай вважають, що вони були привезені сюди під час будівництва водосховища, щоб використовувати їх як колони. Однак, це не завадило виникненню легенд навколо цих статуй. Згідно з однією з легенд, Медуза – одна з трьох Горгон, жіночих монстрів в грецькій міфології, які населяли підземний світ. Медуза, чиє волосся складалося зі змій, мала здатність перетворювати на камінь тих, хто на неї дивився. Існує думка, що в той час зображення та статуї Горгон використовувалися для захисту великих будівель і важливих місць, і розміщення голови Медузи у водосховищі було частиною цього захисту. Згідно з іншою легендою, Медуза була прекрасною дівчиною з чорними очима, довгим волоссям і гарним тілом. Вона любила Персея, сина Зевса. Афіна також любила Персея і заздрила Медузі. Тому Афіна перетворила волосся Медузи на змій. З того часу всі, хто дивився на Медузу, перетворювалися на камінь. Пізніше Персей відрубав голову Медузи і використав її силу, щоб перемогти багатьох ворогів. На основі цього, голова Медузи використовувалася в якості прикраси на рукоятках мечів і розміщувалася на колонах (головними до низу), щоб ті, хто на неї дивиться, не перетворювалися на камінь. Згідно з ще однією легендою, Медуза подивилася в дзеркало і перетворилася на камінь сама. Тому скульптор, який створив цю статую, зобразив Медузу в трьох різних позах, враховуючи кути відбиття світла.