Перейти до основного вмісту
Radar Türkiye
Знаходьте події в застосунку
Відкрити
Radar Türkiye

Кухня Газіантепа, міста, визнаного ЮНЕСКО як гастрономічної столиці.

Перше питання, яке часто виникає у мандрівників, які приїжджають до Газіантепу, – це те, де і що варто спробувати. Це питання є не просто прояв цікавості, а скоріше ключ до розуміння самобутності цього міста.

Radar TürkiyeRadar Türkiye4 Kasım 2026
Ще немає оцінок

Увійдіть, щоб вподобати й оцінити

Кухня Газіантепа, міста, визнаного ЮНЕСКО як гастрономічної столиці.

Газіантеп – це місто, яке часто приваблює туристів, і перше питання, яке вони задають, зазвичай стосується того, де і що можна спробувати. Це питання є не просто про цікавість, а й про відкриття самої сутності міста. У 2015 році ЮНЕСКО включила Газіантеп до мережі "Творчих міст" у сфері гастрономії. Цей текст розповідає про кухню, яка стоїть за цим званням, про унікальні смаки, традиції сушіння та зберігання продуктів, а також про те, де в місті можна познайомитися з цією культурою. Тут немає рекомендацій щодо ресторанів, але є карта, яка допоможе вам знайти те, що ви шукаєте. Газіантеп – гастрономічне місто з точки зору ЮНЕСКО.

На сторінці ЮНЕСКО, присвяченій Газіантепу, підкреслюється, що довга гастрономічна історія міста є невід'ємною частиною його культурної ідентичності, починаючи з епохи заліза. Згідно з тією ж сторінкою, сьогодні гастрономія є одним з головних рушіїв місцевої економіки. Шостдесят відсотків працездатного населення міста працюють у цій сфері, а майже п'ятдесят відсотків підприємств займаються виробництвом продуктів харчування, зокрема спецій, зернових та сухофруктів. ЮНЕСКО також наголошує, що в Газіантепі гастрономія є синонімом свят, міжкультурного діалогу та соціальної солідарності. Серед найважливіших подій міста згадуються Фестиваль культури та мистецтва фісташок та триденний фестиваль "Шира", який об'єднує майже все місто. Розташування міста на старій Шовковій дорозі також є джерелом різноманітності місцевої кухні. Серед проектів, які підтримуються ЮНЕСКО, є створення спільних кухонь у районах міста та перетворення лушпиння фісташок на відновлювану енергію. Серед цілей, поставлених перед містом, є проведення досліджень кулінарної культури стародавньої Шовкової дороги разом з іншими гастрономічними містами, а також організація міжнародного гастрономічного фестивалю. Отже, це звання є не лише визнанням смаку, але й підтвердженням важливості їжі в житті міста. Більше ста географічних найменувань.

Щоб ознайомитися з офіційною стороною газіантепської кухні, варто відвідати онлайн-портал Турецького відомства патентів і торгових марок, присвячений географічним найменуванням. У базі даних порталу, якщо шукати за назвами "Antep" та "Gaziantep", можна знайти понад сто зареєстрованих найменувань, що діють станом на листопад 2026 року. Більшість з них – це страви, супи, десерти, випічка та сушені продукти. Цей список є одним з рідкісних прикладів такого детального обліку кулінарної спадщини міста. Од У Газіантепі, окрім фісташок, також виробляють "Antep Fıstığı", сушені перці "Antep Dolmalık Biber Kurusu", сушені баклажани "Antep Kuruluk Patlıcanı", каву "Antep Menengiç Kahvesi", мед "Antep Zahter Balı", сироп з інжиру "Antep Urmu Dut Şurubu" та гранати з Огузелі. Більшість документів, що містять географічні позначення, описують готові страви, а значну частину заявок подали муніципалітет Газіантепу та Торгова палата Газіантепу. Наприклад, "Antep Beyranı" та "Antep Yuvarlaması" були зареєстровані у 2017 році за заявою муніципалітету, а "Gaziantep Lahmacunu" – за заявою торгової палати того ж року. Це показує, що кухня Газіантепу базується як на сільськогосподарських ресурсах і кліматі, так і на майстерності та традиціях. Описи страв у документах, що містять географічні позначення,

Документи, що містять географічні позначення, – це не просто юридичні тексти; кожен з них описує рецепт, інгредієнти та особливості певної страви. Згідно з документом про "Antep Beyranı", це страва з м'яса та рису. Згідно з документами, перший магазин, що продавав "beyran", був відкритий у 1885 році. Яловичина або баранина (кожна нога та шия), разом із кістками з м'ясом, готуються на повільному вогні не менше десяти-двох годин. М'ясо відокремлюється від кісток, у каструлю додається рис, приготований без олії ("kel pilav"), потім додається бульйон, часник і перець. У документі особливо підкреслюється, що страва повинна подаватися гарячою і обов'язково в мідній каструлі. "Antep Yuvarlaması", згідно з документом, є традиційною стравою, яку готують у Газіантепі на ранок свят. У місцевому діалекті її також називають "yuvalama". З рису та м'яса, приготованого без олії, замішується тісто, з якого формуються кульки розміром з горошину, приблизно п'ять-шість міліметрів у діаметрі. Кульки готуються в бульйоні з нутом, додається несолодкий йогурт, а зверху поливається олія з м'ятою. У документі також зазначено, що кульки можна приготувати на пару, заморозити та зберігати не більше трьох місяців. У документі про "Gaziantep Lahmacunu" згадується, що в "Книзі подорожей" Євлія Челебі згадується назва "lahm-ı acinli börek". Згідно з документом, "Antep lahmacunu" відрізняється від інших видів лахмаджуну тим, що не містить цибулі. У начинку використовується подрібнене бараняче м' Баклажани збирають у серпні та вересні, розрізають навпіл, виймають м'якоть і нанизують по 50 штук. Для сушіння обирають місця з гарною вентиляцією, оскільки для якісного сушіння потрібен вітер і тінь. Згідно з документом, у цих районах баклажани сохнуть повільніше і стають ніжнішими після приготування. Фірік також є результатом цієї традиції. У документі про "Antep Firiği" йдеться про те, що фірік – це пшениця, яку збирають, коли колос ще зелений, і димлять на вогні прямо в полі. Під час горіння стебел пшениці виділяються волокна, які згорають, а зерна набувають характерного димного аромату та смаку. Потім зерна просіюють на вітрі, щоб відокремити обвуглені частини. "Antep firiği" виготовляється з особливого сорту пшениці, що вирощується в Газіантепі, а "фірік-пілав" також є стравою, що має захищений найменування.

Найкраще місце, щоб побачити цю культуру – це Музей кулінарії імені Еміне Гьогюш, розташований біля південної сторони Газіантепської фортеці. Згідно з інформацією на сайті муніципалітету, музей знаходиться в будівлі Гьогюш-Коджа, побудованій у 1904 році, і був відкритий як музей у 2008 році після реставрації. Муніципалітет зазначає, що це перший музей кулінарії, заснований у Туреччині. У музеї представлені інструменти, що використовуються в кухні Antep, продукти, методи приготування та способи зберігання продуктів. Забуті місцеві страви демонструються за допомогою зображень. На сайті зазначено, що в музеї можна побачити, як готують "юварла", як проводять зимові вечори біля печі та як розвивається кавова культура, використовуючи манекени. Перед відвідуванням перевірте актуальний графік роботи музею на офіційному сайті муніципалітету. Музей розташований неподалік від історичних ринків біля підніжжя фортеці, тому його можна включити до вашої екскурсії містом.

Кілька порад перед тим, як сісти за стіл:

У Газіантепі режим харчування також є частиною кулінарної культури. Згідно з документом про "бейран", цю страву зазвичай готують з вечора і варять всю ніч. "Юварла", як зазначається на сайті, – це страва, яку готують на свята та особливі дні. Список захищених найменувань можна розглядати як меню. Якщо ви знаєте назву страви, запитайте її, і вас обов'язково приведуть до потрібного столу. Відвідування ринків і торгових точок, де продаються сушені баклажани, перець, кабачки, сумак, томатна паста та волоські горіхи, – це найпростіший спосіб побачити сирови Джерела:

Коментарі

0/1000

Напишіть перший коментар