Відвідати палац Топкапи, досліджуючи його двори один за одним.

Палац Топкапи розташований на кінці історичного півострова, у районі Сарайбурну, звідки відкривається вид на Мраморне море, Босфорську протоку та Золотий Ріг. Його було збудовано за наказом султана Мехмеда Завойовника у період з 1460 по 1478 рік, і він продовжував розширюватися з додаванням нових споруд наступними султанами до середини 19 століття. Довгий час його називали "Сарай-і Джедід-і Аміре", тобто "Новий палац", щоб відрізнити його від старого палацу в районі Бейазід. Назва "Топкапи" з'явилася пізніше, від назви воріт, розташованих з боку моря, де були розміщені гармати. Протягом приблизно 380 років палац був центром управління державою та офіційною резиденцією султанів. Навіть після того, як династія переїхала до палацу Долмабахче в середині 19 століття, він не втратив свого значення. Тут проводилися церемонії вступу на престол та поховання до кінця правління, а султани щороку в п'ятнадцятий день Рамадану приїжджали до Топкапи для відвідування "Хірка-і Саадет" (священної накидки). 3 квітня 1924 року палац було перетворено на музей, ставши першим музеєм Турецької Республіки, і з 2019 року він підпорядковується Управлінню національних палаців. Сьогодні він займає площу близько 350 000 квадратних метрів, не враховуючи парк Гюльхане. У цій статті ми розповімо про палац, починаючи від зовнішніх воріт і рухаючись до внутрішніх павільйонів, тобто в порядку, в якому життя людей, що жили в палаці, ставало все більш приватним. У кожному розділі ми розповімо, на що варто звернути увагу, а в кінці – як спланувати свій візит.

**Логіка палацу Топкапи**

Ключ до розуміння палацу Топкапи – це бачити його не як окрему будівлю, а як комплекс внутрішніх дворів і воріт. З точки зору організації, виділяють чотири основні частини: "Бірун" – зона обслуговування та охорони, "Діван-і Хумайун" – адміністративний центр, "Ендерун" – палацова школа та прийомні покої султана, а "Харем" – приватна зона, де проживала сім'я султана. Ці частини відокремлені трьома монументальними воротами: "Баб-і Хумайун", "Бабюсселям" та "Бабюссааде". Проходячи через кожні ворота, кількість людей, які можуть увійти, зменшується. Перший двір був відкритий для громадськості та військових, у другому відбувалося управління державою, у третьому знаходилися особисті покої султана, а четвертий двір був найприватнішим, з павільйонами та Це була територія, де розташовувалися підрозділи та працівники, що забезпечували потреби палацу, а також площа, де могли перебувати представники народу та військові. Під час церемоній вступу на престол та свят державні діячі та яничари чекали тут. З одного боку двору знаходилися палацова лікарня, водопровідна система та пекарні, а з іншого – місце для зберігання дров, монетний двір та склади. Неподалік від другого воріт розташовувався невеликий восьмигранний павільйон з вежами, відомий як Деаві Касри. Ті, хто хотів донести свою проблему до дивану або султану, подавали свої прохання тут, до посадової особи. У першому дворі розташована будівля Ая Іріні, що збереглася з часів Візантії. Після завоювання будівля використовувалася як арсенал. У 1846 році зброя, що зберігалася тут, була систематизована, і було створено колекцію старовинної зброї та артефактів. У "Ісламській енциклопедії Турецької історичної спілки" ця колекція вважається першим музеєм Стамбула та Туреччини. Сьогодні Ая Іріні відвідується як музей і входить до комбінованого квитка на палац Топкапи.

Ворота Бабюсселам, розташовані біля входу до другого двору, є одним із найвідоміших видів палацу. Ця будівля, що складається з двох вхідних воріт і кімнат між ними, була місцем, де починалися державні церемонії. Форма веж, за деякими дослідженнями, пов'язана з спостереженнями Султана Сулеймана під час його європейських походів, а дослідниця Гюльру Неджіпоглу, яка провела масштабні дослідження палацу Топкапи, вважає, що вежі були побудовані за часів Султана Мехмеда Завойовника разом із стінами. Вранці, коли відбувалися засідання Дивану, біля цих воріт було багато руху. Воротарі та унтер-офіцери зустрічали тут державних діячів, міністри чекали один на одного у порядку рангу, а "чергові" здійснювали взаємні привітання. Після церемонії державні діячі входили всередину, а їхні службовці залишалися зовні. Навіть великі супроводжуючі іноземних послів могли підійти лише до цих воріт. Ніхто, крім султана, не міг переїхати через ці ворота верхи, тому перший двір також був місцем, де чекали коні та конюхи.

Двір між воротами Бабюсселам і Бабюссаде – це місце, де здійснювалося управління державою, і його також називають Площею Дивану або Площею Справедливості. Через проведення тут церемоній, особливо у 16 столітті, це була площа з невеликою кількістю дерев. Згідно з мініатюрами та розповідями тих, хто приїжджав з послами, на площі гуляли Падішах міг непомітно спостерігати за зборами, стоячи за ґратчастою віконницею на стіні, що була навпроти залу, де проходили засідання. Будівля за Куббеалти, що складалася з численних куполів, була офіційною скарбницею держави. Сьогодні тут розміщена експозиція, що включає близько 400 зразків зброї, переважно високої якості та оздоблених. Серед мечів, булавок, луків, щитів, шлемів, обладунків і мушкетів є церемоніальний меч, що належав Фатіху Султану Мехмеду. З правого боку двору розташовані кухні. Ці будівлі, що знаходяться за довгим ґанком, легко впізнаються завдяки своїм конічним куполам і димоходам. Їхні фундаменти були закладені одночасно з основною будівлею, але їхній сучасний вигляд датується періодом після пожежі 1574 року, оскільки Мімар Сінан відновив кухні, зберігши основну структуру. Кухні, що складаються з дев'яти печей і одного місця для приготування солодощів, могли готувати їжу для 1500-3000 осіб на день, а в дні прийому дивану та послів ця кількість збільшувалася. Сьогодні в кухнях експонуються китайський і японський фарфор, що використовувався в палаці, а в місці для приготування солодощів і напоїв – металеві кухонні прилади. У будівлях навпроти можна побачити європейський фарфор і срібні вироби палацу. У лівій нижній частині двору розташовані королівські стайні, де утримувалися цінні коні падішаха, а також сховище для кінського спорядження. Одразу поруч, навколо внутрішнього двору, розташований комплекс, що нагадує невеликий район, що включає мечеть, хамам (лазню) і житлові приміщення – "Зюльфлю Балтачілар Кошак". Вхід до гарему також знаходиться у цьому дворі, і він відкривається біля Куббеалти. "Бабус-сааде" та "Арз Одас".

Треті ворота, "Бабус-сааде", є входом до "Ендеруну", приватної зони падішаха. Їх також називають "Акаґалар Капі" або "Арз Капі". Вважається, що основна частина воріт була збудована за часів Фатіха, а їхній сучасний вигляд набув у період правління Абдулхаміда I, у 1774-1775 роках. На кам'яному блоці над аркою знаходиться тугхра (державний герб) Махмуда II. Протягом історії Османської імперії "Бабус-сааде" був місцем проведення церемоній вступу на престол. Незалежно від погодних умов, трон встановлювався перед цими воротами, новий падішах проходив через Спочатку входили яничарський ага, потім казаскерлери, а в кінці – великий візир та інші міністри. Третій двір – це двір школи при палаці, відомої як Ендерун.

Третій двір є подвір'ям школи при палаці, відомої як Ендерун, і тому його також називають площею Ендерун. У кімнатах, що оточують двір, жили та навчалися придворні чиновники. Кімнати також мали ієрархію, починаючи з Малого та Великого відділень, і охоплюючи відділення Сеферлі, Кілерлі, Хазна та, на вершині, відділення Хас Ода. Одразу за Зальною кімнатою розташована бібліотека Ендерун, збудована за стилем епохи тюльпанів за правління третього Ахмеда та передана у дар придворним чиновникам. Будівля, що стоїть на високому фундаменті, має центральний купол і три напівкупольні галереї, прикрашена керамікою. Під сходами знаходиться великий фонтан. На одному з боків двору розташована мечеть Агалар, що датується епохою Фатіха, і сьогодні вона слугує палацовою бібліотекою, де зберігається близько 14 000 рукописів. Відділення Сеферлі – це місце, де виставляються одяг султанів. Тут можна побачити повсякденний та церемоніальний одяг султанів, а також тканини, що використовувалися в палаці. Приміщення, що утворилося після закриття галереї Хас Ода у 19 столітті, використовується як зал портретів султанів. Увага! Як зазначає TDV, експозиції музею можуть змінюватися, а деякі зали можуть бути закриті через реставрацію або інші причини. Якщо ви хочете побачити певний розділ, перевірте актуальну інформацію перед відвідуванням.

Хазна

Будівля Хазна, розташована у верхньому правому кутку третього двору, також відома як будівля Фатіх. Ця будівля, збудована Фатіхом Султаном Мехмедом під час будівництва палацу, з самого початку використовувалася як палацова скарбниця. Серед експонатів, що зберігаються в цьому розділі, де демонструються скарби Османської імперії, найвідоміші – чотири трони, султани, що є символом влади, підкови та ремені, прикрашені коштовностями книги, турецький кинджал Топкапи та діамант Кашикчі. Історія турецького кинджала Топкапи сама по собі дуже цікава. Він був виготовлений у 1746 році за правління Махмуда I як мирний подарунок іранському правителю Надир Шаху. Посольство, яке перевозило кинджал, отримало звістку про вбивство Надир Шаха у 1747 році і повернулося до Стамбула з подарунком. Кинджал, завдовжки близько 35 сантиметрів, має золоту руків'ю, прикрашену трь У період правління Явуза Султана Селіма, коли сюди було перенесено священні реліквії, це місце стало відомим переважно як "Кімната Щасливої Мантії". Сьогодні його відвідують як "Кімнату Священних Реліквій", і вона прикрашена керамікою різних епох. Тут зберігаються реліквії, що належать до раннього періоду ісламської історії, зокрема мантія та прапор, які, як вважається, належали пророку Мухаммеду, мечі перших халіфів, а також предмети, які султани різних епох жертвували у Мекку та Медіну. Реліквії протягом століть зберігалися в цінних скриньках, і постійно біля них читали Коран. Згідно з інформацією від Diyanet Vakfı (Турецьке управління релігійних справ), ця традиція підтримується і сьогодні. Відвідування цього приміщення має відбуватися тихо, дотримуючись черги та в шанобливому одязі.

Четвертий двір і павільйони

За третім двором розташований четвертий двір, який називається "Sofa-i Hümayun". Це місце, де знаходяться павільйони султанів, сади та мармурові тераси з басейнами, і це найспокійніший куточок палацу. Павільйон Реван був побудований султаном Мурадом IV у 1635 році після його походу до Ревана. Ця будівля, що має восьмикутний план і три айвани, має фасад, прикрашений кольоровим каменем і керамікою, в якій переважають блакитні відтінки. У наступні періоди він використовувався для різних цілей, а за часів правління Махмуда I його перетворили на бібліотеку. Павільйон Багдад також був побудований Мурадом IV у 1638 році як пам'ятка про повернення Багдаду. Його будівництво, ймовірно, було завершено у 1639 році. Diyanet Vakfı вважає цю будівлю, яка зберегла свій первісний вигляд до наших днів, одним із шедеврів турецької павільйонної архітектури. Зверніть увагу на стіни, прикрашені керамікою, дверцята шаф з різьбленням з перламутром і слоновою кісткою, а також віконні рами. На цій же терасі розташований "İftariye Kameriyesi" з позолотеним дахом. Цей невеликий павільйон з відкритими стінами виходить на Золотий Ріг, і, за переказами, саме тут султани розговлялися під час Рамадану. Сучасний вигляд тераси набув за часів правління Ібрагіма. Поруч розташована "Sünnet Odası", яка була додана у 17 столітті і відома своїми керамічними панелями, що представляють різні епохи. Інші будівлі четвертого двору також привертають увагу. Дерев'яний павільйон "Sofa Köşkü", розташований біля стіни У гаремі жили мати султана (валіде султан), дружини султана, його дочки, сестри та інші члени сім'ї, а також їхні слуги. Усі слуги підпорядковувалися азі Дарюс-сааде. Відвідування можливе лише в деяких кімнатах. Екскурсія починається біля "Воріт автомобілів". Перше місце, яке ви побачите, – це "Купол з шафами", який був побудований у 1587 році за часів правління третього Мурада і використовувався як вхідний зал гарему, а також для зберігання скарбів гарему. Далі розташована "Софа з фонтаном", стіни якої прикрашені керамікою з міста Кютах'я XVII століття, а також кам'яний майданчик, де розташовувалися кімнати начальників гарему. На верхньому поверсі цього майданчика знаходиться "Школа принців", де навчалися сини султана. З кінця цього майданчика відкриваються "Ворота речень", які ведуть до основного гарему, де жила сім'я. "Майданчик валіде султан" і її особисті покої є найбільшою та найважливішою частиною гарему. Вони були засновані після переїзду валіде султан з Старого палацу до Топкапи наприкінці XVI століття, а після великої пожежі в 1665 році були відбудовані. Звідси можна потрапити до гаремних лазень султана та валіде султан. Ці лазні, збудовані наприкінці XVI століття, були перебудовані в середині XVIII століття в стилі рококо. "Хункар софа" – це зал з найбільшим куполом у палаці. Тут султан приймав свою сім'ю, близьких і гостей, а також відбувалися святкові привітання та весілля. Стіни були перероблені в XVIII столітті, прикрашені голландською керамікою Делфт і венеціанськими дзеркалами, але на куполі та в склепіннях збереглися класичні декоративні елементи оригінальної будівлі. Можливо, найцінніша кімната гарему – це "Особлива кімната третього Мурада", спроектована Мімаром Сінаном. У цій кімнаті, де здебільшого збережено оригінальний інтер'єр, стіни облицьовані синьою, білою та коралово-червоною керамікою Ізніка 1570-х років. Навпроти великого каміна з позолоченим ковзом розташований двоповерховий фонтан, виготовлений з кольорового мармуру. Звук води створював спокійну атмосферу в кімнаті та ускладнював прослуховування розмов ззовні. Поруч знаходиться "Особлива кімната першого Ахмеда", яка прикрашена панелями та віконними рамами з різьбленим слоновою кісткою та перламутром, а "Маленька кімната третього Ахме - На офіційному сайті зазначено, що "Музейна картка" діє в багатьох місцях, що належать Національній адміністрації палаців, але не діє в секціях "Харем" і "Ая-Іріні" палацу Топкапи. Якщо у вас є картка, врахуйте це.

• Умови знижок для людей похилого віку та студентів також детально описані на офіційному сайті. До палацу можна дійти пішки від площі Султанахмет. Офіційна адреса: Cankurtaran Mahallesi, Babıhümayun Caddesi No 1. Ця вулиця, Bab-ı Hümayun, розташована за Аятофією. До палацу можна дістатися пішки від станцій трамвая T1 "Султанахмет" або "Гюльхане". Парк Гюльхане, колишній старий сад палацу, розташований безпосередньо за стінами палацу і є чудовим місцем для відпочинку після відвідування. Для відвідування палацу разом із "Харемом" потрібно виділити щонайменше півдня. Якщо ви хочете оглянути все без поспіху, почніть свій день якомога раніше. Спочатку відвідайте найбільш відвідувані місця, такі як скарбниця та священні реліквії, потім перейдіть до "Харему", а завершіть день, насолоджуючись краєвидами Золотого Рогу та Босфору з тераси четвертого двору. Враховуйте, що влітку вам доведеться багато часу проводити на відкритому повітрі, а взимку деякі внутрішні приміщення можуть бути прохолодними. Якщо ви хочете відвідати палац Топкапи в рамках одноденної програми, маршрут "Класичний день у Султанахметі" включає палац, Аятофію, підземний водосховище Йеребатан і парк Гюльхане. Для тих, хто хоче побачити, як змінювалася османська палацова архітектура від Топкапи до Долмабахче та палаців на Босфорі, існує маршрут "Від палацу до резиденції: зміна смаків Османської імперії". Для загальної інформації про музейні квитки зверніться до статті "Що потрібно знати про музейні квитки", а для інформації про Аятофію, розташовану поруч із палацом, – до статті "П'ятнадцять століть Аятофії".

Джерела:

• Milli Saraylar İdaresi Başkanlığı, Topkapı Sarayı, https://www.millisaraylar.gov.tr/Lokasyon/2/Topkapi-Sarayi
• TDV İslam Ansiklopedisi, Topkapı Sarayı maddesi, https://islamansiklopedisi.org.tr/topkapi-sarayi
• TDV İslam Ansiklopedisi, Topkapı Sarayı Müzesi maddesi, https://islamansiklopedisi.org.tr/topkapi-sarayi-muzesi
• TDV İslam Ansiklopedisi, Babüssaade maddesi, https://islamansiklopedisi.org.tr/babussaade
• TDV İslam Ansiklopedisi, Bağdat Köşkü maddesi, https://